колоратура
(іт. coloratura — прикраса) — 1. Мелодичні прикраси, які застосовуються у вокальній музиці, зокрема, в сольних оперних номерах. К була особливо поширена в аріях ХVII — XIX ст.2. Здатність голосу виконувати мелодичні прикраси — колоратурна техніка, була обов’язковою для високих жіночих голосів, легких тенорів, басів — buffo. Неперевершеними майстрами К. були співаки — кастрати.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колоратура — колорату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- колоратура — -и, ж., муз. Прикрашування вокальної партії технічно блискучими, віртуозними пасажами, трелями, руладами і т. ін., а також здатність голосу виконувати їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колоратура — КОЛОРАТУ́РА, и, ж. Прикрашування вокальної партії технічно складними, віртуозними пасажами, трелями, руладами і т. ін., а також здатність голосу виконувати їх. Словник української мови у 20 томах
- колоратура — колорату́ра (італ. coloratura, букв. – забарвлення, окраса, від лат. coloro – прикрашаю) прикрашування вокальної мелодії швидкими, технічно важкими віртуозними пасажами та мелізмами; здатність голосу виконувати їх. Словник іншомовних слів Мельничука
- колоратура — КОЛОРАТУ́РА, и, ж. Прикрашування вокальної партії технічна блискучими, віртуозними пасажами, трелями, руладами і т. ін., а також здатність голосу виконувати їх. Веселі рулади жвавої колоратури заповнили кімнату (Смолич, День.. Словник української мови в 11 томах