1. Словник української мови у 20 томах

колоратура

КОЛОРАТУ́РА, и, ж.

Прикрашування вокальної партії технічно складними, віртуозними пасажами, трелями, руладами і т. ін., а також здатність голосу виконувати їх.

Найчастіше колоратуру використовуєть у партіях для високих співацьких голосів, насамперед сопрано (з наук.-попул. літ.);

Веселі рулади жвавої колоратури заповнили кімнату (Ю. Смолич);

Мріяла [Тоня] про міську олімпіаду, на якій вона сподівалася покорити журі своєю колоратурою (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колоратура — колорату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. колоратура — -и, ж., муз. Прикрашування вокальної партії технічно блискучими, віртуозними пасажами, трелями, руладами і т. ін., а також здатність голосу виконувати їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колоратура — (іт. coloratura — прикраса) — 1. Мелодичні прикраси, які застосовуються у вокальній музиці, зокрема, в сольних оперних номерах. К була особливо поширена в аріях ХVII — XIX ст.2. Словник-довідник музичних термінів
  4. колоратура — колорату́ра (італ. coloratura, букв. – забарвлення, окраса, від лат. coloro – прикрашаю) прикрашування вокальної мелодії швидкими, технічно важкими віртуозними пасажами та мелізмами; здатність голосу виконувати їх. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. колоратура — КОЛОРАТУ́РА, и, ж. Прикрашування вокальної партії технічна блискучими, віртуозними пасажами, трелями, руладами і т. ін., а також здатність голосу виконувати їх. Веселі рулади жвавої колоратури заповнили кімнату (Смолич, День.. Словник української мови в 11 томах