1. Словник-довідник музичних термінів

рондо

(іт. rondo — коло) — 1. Музична форма, де проведення головної теми — рефрену неодноразово (не менше 3) чергується з іншими, відмінними від рефрену епізодами. Старовинне Р. французьких клавесиністів мало багато частин, в класичному Р. 5-7 частин, вони більше і контрастніше, форма має наскрізний розвиток, рефрен може варіюватись, між частинами можливі зв’язки з елементами розробки мотиву. Класичне Р. застосовується в фіналі сонатно-симфонічного циклу, інструментальних п’єсах, вокальній музиці, оперних номерах і т.д. 2. За систематикою гомофонних форм А.Маркса — група з п’яти форм, поряд з піснею і сонатною формою. 3. Музично — поетична форма з п’яти різних побудов, що повторюються з певною послідовністю та однаковим і різним текстом (вірші — АВсАdeAB /АВ- рефрен/; музика — abaaabab).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рондо — ро́ндо іменник середнього роду жанр музичного твору рондо́ 1 іменник середнього роду віршова форма рондо́ 2 іменник середнього роду шрифт; перо; що-небудь округле Орфографічний словник української мови
  2. рондо — I ронд`оневідм., с. 1》 Віршова форма, що так само, як і рондель, має тематичні повтори, але утворюються вони іншим способом; віршований твір, написаний у такій формі. 2》 Закруглений з різкими потовщеннями рукописний, а також друкований шрифт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рондо — РОНДО́¹, невідм., с. Віршова форма, що так само, як і рондель, має тематичні повтори, але утворюються вони іншим способом; віршований твір, написаний у такій формі. Написала я короткий нарис, чи властиво рондо в прозі, під заголовком “Рожі” (О. Словник української мови у 20 томах
  4. рондо — ро́ндо I (італ. rondo) музична форма, для якої характерне кількаразове повторення основної теми, що чергується з епізодами різноманітного змісту. Музика Р. звичайно жвава, легка. II (франц. rondeau) 1. Тип вірша. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. рондо — 1. середньовічна форма танцювальної пісні; 2. від XVIII cт. інструментальна форма, в якій неодноразові повторення рефрену чергуються з куплетами; самостійний твір або остання частина сонати, концерту. Універсальний словник-енциклопедія
  6. рондо — Рондо́, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рондо — РО́НДО, невідм., с. Музична форма, для якої характерне кількаразове повторення основної музичної теми, що чергується з побічними; музичний твір, написаний у такій формі. Казанцев заряджував танцями: після кадрилі завів рондо (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах