1. Словник-довідник музичних термінів

ідіофони

(від гр. idios — свій, особливий та phone — звук) — музичні інструменти, у яких джерелом звука є сама маса інструмента; метал, дерево, скло, порцеляна, пластмаса тощо. До І. належать батіг-хлопавка, дзвони, гонг, гуїро, кастаньєти, клавес, ксилофон, маракаси, маримба, там-там, тарілки, тріскачка, трикутник, чокало і багато інших ударних інструментів.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ідіофони — -ів, мн. Музичні ударні інструменти, в яких звук виникає через коливання всього інструмента (дзвін, гонг тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ідіофони — ідіофо́ни (від грец. ίδιος – свій, особливий і ...фон) музичні ударні інструменти, в яких звук виникає через коливання всього інструмента (напр., дзвін, гонг, трикутник). Словник іншомовних слів Мельничука
  3. ідіофони — Музичні інструменти, джерелом звуку яких є корпус самого інструмента, що коливається або вібрує (дощечки, трубки, металічні язички); ударні і. (трикутники, тарілки), щипкові і. (варгани, ламелафони, музичні скриньки), фрикційні і. (скляні гармоніки, смичкові пили). Універсальний словник-енциклопедія