1. Власні імена людей. Словник-довідник

Любов

Любов (Любина)

слов.; запозичене із ст.-сл., де з'явилось як калька з гр. імені Charis; від charis — любов.

Люба, Ліббонька, Любочка, Любинка, Любинонька, Любиночка, Лкібка, Лкзбця, Любуня, Любуненька, Любунечка, Любуся, Любесенька, Любусечка.

— Любов Василівно! Ходімте на проходку! Так гарно! (О. Пчілка); Любими — так звали біленьку дівчинку — яке мізинча, а хутко відчула: щось недобре коїться (В. Близнець);Свіжий вітер знамена., голубить. Біль і тиша врочисті,мов подвигу мить. Тільки голос далекий Шевцової Люби, наче пам'ять, над містом звучить (В. Мордань);Марія Петрівна., підводила обличчя, щоб спинити скорботно милуючий погляд на своїй дорогій Любочці (о. Пчілка); — Добрий день, — сказала Любуся по-шкільному, наспівом (А. Мороз).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любов — (інтимні стосунки) любощі, (до чогось бажаного) уподобання, захоплення, схильність. Словник синонімів Полюги
  2. Любов — Любо́в іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  3. любов — Кохання, любощі, любість, д. люба, любва; (інтимна) близькість, інтимність; (любовні взаємини) роман, інтрига, фіґлі-миглі, амури; (не інтимна) прив'язаність, відданість, повага, пошана, шаноба; (до чого) цікавість, інтерес, потяг, пристрасть; ЕВ. Словник синонімів Караванського
  4. Любов — (ім'я) Любина Словник чужослів Павло Штепа
  5. любов — див. наречена; наречений Словник синонімів Вусика
  6. любов — [л'убоў] -ов'і, ор. -овйу Орфоепічний словник української мови
  7. любов — -і, ж. 1》 Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; кохання (у 1 знач.). || перен. Той, кого люблять (у 2 знач.). || Стосунки між чоловіком і жінкою, викликані сердечною прихильністю. || розм. Інтимні стосунки з особою іншої статі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. любов — ЛЮБО́В, і, ж. 1. Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; кохання (у 1 знач.). – Ізольдо! Ох, Ізольдо! Прийми любов мою! (Леся Українка); Не бійся смутку, що пливе З великої любові, Ні вітру, що у серці рве Всі струни співакові (М. Словник української мови у 20 томах
  9. любов — любов: ◊ зібра́лося <�ра́птом> налюбо́в → зібратися ◊ крути́ти любов мати любовні стосунки (м, ср, ст) ◊ продава́чка любо́ви → продавачка ◊ любо́в за гроші не ку́пиш (Франко) ◊ стара́ любо́в не ржа́ві́є (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. любов — до любо́ві кому і без додатка. Дуже подобається, любий хтось кому-небудь. Мені Бог уже послав такого, що й до любові, й до пари (Марко Вовчок); Батько мій закохався в моїй матері і взяв її, як казав не раз: “в одній льолі та до любові” (Збірник про... Фразеологічний словник української мови
  11. любов — ЛЮБОВ — екзистенціал людського буття, який окреслює найглибше відчуття повноти особистісного буття і переживання цілісності у з'єднанні з іншою особистістю та світом. Саме... Філософський енциклопедичний словник
  12. любов — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк. Словник синонімів української мови
  13. Любов — Любо́в, -бо́ви, -ві (ім’я) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. любов — ЛЮБО́В, і, ж. 1. Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; кохання (у 1 знач.). — Ізольдо! Ох, Ізольдо! Прийми любов мою! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах