аж

АЖ¹, част. підсил.

1. Уживається для підсилення ознаки або дії.

Ідуть хвилини. Земля, здається, аж горить... (М. Старицький);

Ніч була темна, аж чорна (М. Коцюбинський);

Ходжаєв, обурюючись знову, так сердито накинув на телефонний апарат трубку, що там аж дзенькнуло щось (Б. Антоненко-Давидович);

Обличчя її в сутінках аж голубе (О. Гончар).

2. Уживається перед словами, що означають кількість, указуючи на її значність; повний, цілий.

Вже ж минуло з того часу Аж три довгі роки, Як втопилась дівчинонька У річці глибокій (Леся Українка);

Потім у льох аж два повели його [Давида] з ліхтарем (А. Головко).

3. Уживається перед словами, що означають місце або час дії, звичайно з прийменниками до, за, на та ін., вказуючи на досягнення далекої або крайньої межі; самий.

А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти (Т. Шевченко);

Марія щось пильно їх [мички] розглядала, – аж до лампи підійшла, похвалила-таки плоскінь свою навмисне голосно, щоб і чоловік чув (А. Головко);

Місяць сходив аж перед світанком (В. Козаченко);

// З тим самим значенням – у підрядних реченнях часу зі сполучниками поки, доки.

Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима (Леся Українка);

Стає тихо-тихо, аж доки не заляскає соловей (П. Панч).

4. Уживається для вираження несподіваності дії; як ось, коли раптом.

Дивлюся, аж світає, Край неба палає (Т. Шевченко);

Чабан прокинувся – аж перед ним Гадюка (Л. Глібов).

АЖ², спол.

1. наслідковий. Приєднує підрядне наслідкове речення до головного; так що.

Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться (І. Котляревський);

Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов);

То Трясило йде, – аж земля гуде (В. Сосюра);

Ліз через велетенські стовбури, потрапляв ногами у камінні розсипи – в раптові глибочезні щілини, невидні в бур'яні – і нагло падав, аж суглоби тріщали йому (І. Багряний).

2. часовий. Приєднує підрядне речення часу до головного; доти... поки, поки.

Носив вовк козу, аж і вовка понесли (Номис);

Редакція .. журналу.., певне, чекає, аж я пошлю передплату, і через те мені книжок не посилає (Леся Українка);

Треба було лиш сердитись і чекати, аж лихо порозносить дітиськів (П. Козланюк).

3. протиставний. Поєднує сурядні речення або однорідні члени речення, протиставні за змістом одне одному; а, а тим часом.

Я думала, що спить батько, Аж він умирає (Т. Шевченко).