антагоніст
АНТАГОНІ́СТ, а, ч.
1. Непримиренний противник.
Лев і ягня та інші їм подібні антагоністи мирно лежали під одним кущиком (Леся Українка).
2. біол. Мікроорганізм, рослина чи тварина, що пригнічує життєдіяльність і розвиток мікроорганізмів, рослин, тварин інших видів.
Горіх волоський – антагоніст, бо пригнічує висаджені поруч з ним картоплю, баштанні та інші культури (із журн.).
3. біохім. Речовини, що взаємно пригнічують дію одне одного.
Глюкагон – гормон підшлункової залози, але він є антагоністом інсуліну (із журн.);
Алюміній – антагоніст цинку, тому здатний “витісняти” його з організму (з газ.).
4. анат. Пара м'язів або дві групи м'язів, які здійснюють рухи у двох протилежних напрямках (згинання і розгинання кінцівки і т. ін.).
М'язи-антагоністи.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- антагоніст — антагоні́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- антагоніст — Ворог, суперечник, супротивник, див. антипод Словник чужослів Павло Штепа
- антагоніст — -а, ч. 1》 Непримиренний противник. 2》 перев. мн., біол. Органи або речовини, що своїми функціями і дією цілком протилежні одні одним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- антагоніст — Антагоні́ст, -та; -ні́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- антагоніст — АНТАГОНІ́СТ, а, ч. 1. Непримиренний противник. Лев і ягня та інші їм подібні антагоністи мирно лежали під одним кущиком (Л. Укр., V, 1956, 200). 2. перев. мн., біол. Органи або речовини, що своїми функціями і дією цілком протилежні одні одним. Словник української мови в 11 томах