армія

А́РМІЯ, ї, ж.

1. Збройні сили.

У справедливих армій доля завжди прекрасна (О. Гончар);

Марко розповідав про свою службу в армії, про селищні новини, про різні випадки й зустрічі (В. Козаченко);

– Недарма ж кажуть, – усміхається танкіст, – що бадьорість бійців – ознака високого бойового духу армії (Є. Доломан);

// Сухопутні збройні сили.

Бігли армії, мчали роти, Помирали дуби у гаю… Дядько ніс на вогні Європи Нерозстріляну юнь свою (М. Вінграновський).

2. З'єднання, що складається з кількох корпусів або дивізій різних родів військ для ведення бойових операцій під час війни.

Дивізія розгорнеться в корпуси, корпуси в армії... (І. Багряний);

Приморська армія генерала Петренка і частини морської піхоти стримують шалений натиск фашистських військ (В. Кучер);

Цілу танкову армію, масу артилерії за кілька днів було перекинуто з півдня, від Києва, з Букрина, на північ, за Десну (М. Бажан);

Повітряно-десантна армія.

3. іст. Частина сухопутних військ, яка, на відміну від гвардії, не мала службових привілеїв.

Його до нас перевели Із армії, чи що? (Т. Шевченко).

4. кого, перен. Маса істот, об'єднаних спільною ознакою, справою і т. ін.

Саме армія чиновників довела нашу країну, багату природними ресурсами, з працьовитими і вмілими людьми, до критичного стану (з наук.-попул. літ.).

5. чого, перен. Дуже велика кількість чого-небудь.

З неба на землю летіла армія пухнастих сніжинок (В. Винниченко).

Генера́л а́рмії див. генера́л;

Гру́па а́рмій див. гру́па;

(1) Ді́юча а́рмія – війська, які під час війни перебувають на фронті.

Ще з початку війни тільки й мріяв [Федько], аби потрапити в діючу армію, до танкістів (Є. Доломан);

Іти́ (става́ти) до лав а́рмії див. іти́;

(2) Радя́нська а́рмія – назва армії СРСР з 1946 р.;

(3) Трудова́ а́рмія – з'єднання Червоної армії, які тимчасово використовувалися на відбудові народного господарства в період 1920–1921 рр.

На бій з розрухою йшла трудова армія (І. Цюпа);

(4) Украї́нська повста́нська а́рмія – військово-політичне формування, що діяло в Україні у 1942–1953 рр. спершу проти німецьких окупантів, а згодом проти радянської влади;

(5) Черво́на а́рмія – назва армії СРСР до 1946 р.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. армія — а́рмія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. армія — Військо, збройні сили, ур. рать; (учених) армада; П. маса, натовп. Словник синонімів Караванського
  3. армія — Військо Словник чужослів Павло Штепа
  4. армія — -ї, ж. 1》 Сукупність усіх сухопутних, морських і повітряних збройних сил держави. Діюча армія — війська, які під час війни перебувають на фронті. 2》 Сухопутні збройні сили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. армія — (-ії) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  6. армія — див. багато Словник синонімів Вусика
  7. армія — а́рмія (франц. armee, від лат. armo – озброюю) 1. Сухопутні війська. 2. Сукупність усіх сухопутних, морських і повітряних збройних сил держави. 3. Оперативне об’єднання кількох корпусів або дивізій. 4. В царській Росії всі сухопутні війська, крім гвардії. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. армія — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
  9. армія — А́рмія, -мії, -мією; а́рмії, а́рмій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. армія — А́РМІЯ, ї, ж. 1. Сукупність усіх сухопутних, морських і повітряних збройних сил держави. У справедливих армій доля завжди прекрасна (Гончар, І, 1954, 3); Марко розповідав про свою службу в армії, про селищні новини, про різні випадки й зустрічі (Коз. Словник української мови в 11 томах