армія

А́РМІЯ, ї, ж.

1. Сукупність усіх сухопутних, морських і повітряних збройних сил держави.

У справедливих армій доля завжди прекрасна (Гончар, І, 1954, 3);

Марко розповідав про свою службу в армії, про селищні новини, про різні випадки й зустрічі (Коз., Сальвія, 1959, 41).

Ді́юча а́рмія — війська, які під час війни перебувають на фронті.

Щорс, навпаки, сам просить командування послати його в діючу армію на фронт (Скл., Легенд. начдив, 1957, 19);

Радя́нська А́рмія — назва армії Радянського Союзу з 1946 р.

Партійні організації Радянської Армії у своїй діяльності керуються Програмою і Статутом КПРС і працюють на основі інструкцій, затверджуваних Центральним Комітетом (Статут КПРС, 1961, 27);

Черво́на А́рмія — назва армії Радянського Союзу до 1946 р.

Українське населення Галичини з невимовною радістю зустрічало Червону Армію — армію-визволительку (Іст. УРСР, II, 1957, 191).

2. Сухопутні збройні сили.

3. З’єднання, що складається з кількох корпусів або дивізій різних родів військ для ведення бойових операцій під час війни.

Приморська армія генерала Петренка і частини морської піхоти стримують шалений натиск фашистських військ (Кучер, Чорноморці, 1956, 110).

4. дорев. Переважна більшість сухопутних військ, яка, на відміну від гвардії, не мала службових привілеїв.

Його до нас перевели Із армії, чи що? (Шевч., І, 1951, 397).

5. кого, чого, перен. Маса людей, об’єднаних спільною ознакою, справою і т. ін.

Лиш ми, робітники, ми, діти Святої армії труда, Землею будем володіти, А паразитів жде біда (Інтернаціонал);

Армія пролетаріату міцніє в усіх країнах (Ленін, 13, 1949, 73);

Армія юних мічурінців прагне опанувати вчення І. В. Мічуріна та його методи роботи (Юним мічур.., 1955, 3).