балансувати

БАЛАНСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Зберігати рівновагу, роблячи відповідні рухи тілом, руками.

Далі ми нагляділи гачену соломою узеньку стежку, що тяглася од фіртки до старенького ґанку, і, балансуючи руками, один за одним пішли до господи (С. Васильченко);

“Ми всі скидаємось тепер на тих циркачів, що балансують на слизькому канаті під банею цирку без рятівної сітки внизу...” (Б. Антоненко-Давидович);

Лариса ловко стрибнула на ребро опалубки і, балансуючи, мов на тросі, подріботіла до стіни (О. Гуреїв);

* Образно. У-у, йолопи, дикарі [дикуни] прокляті! Ще за культурних людей себе мають, злісно проводжав він кожну пару, балансуючи серед них (В. Винниченко);

Не скаже за, не скаже й проти, Від нього правди ждати всує. Немов циркач отой на дроті. Усе життя він балансує (С. Воскрекасенко);

Балансувати між життям і смертю – річ нелегка (Д. Бедзик);

Балансувати між інтересами політичних партій.

2. що. Доводити до правильного співвідношення взаємно зв'язані частини, сторони чого-небудь, надходження і витрати чогось.

Роль секції коригування вбачається у тому, щоб балансувати рахунки вводу-виводу (з наук. літ.);

Балансувати бюджет;

Балансувати співвідношення політичних сил.

3. що, техн. Зрівноважувати обертальні деталі машини, механізму.

Балансувати колеса автомобіля.