балкончик
БАЛКО́НЧИК, а, ч.
Зменш. до балко́н 1.
І море було майже поряд! З балкончика його було видно (О. Іваненко);
Вона [дорога] вела до химерного двоповерхового будинку з гострими шпилями і різьбленими балкончиками (В. Козаченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- балкончик — балко́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- балкончик — -а, ч. Зменш. до балкон 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- балкончик — БАЛКО́НЧИК, а, ч. Зменш. до балко́н 1. Вона [дорога] вела до химерного двоповерхового будинку з гострими шпилями і різьбленими балкончиками (Коз., Сальвія, 1959, 16). Словник української мови в 11 томах