бандо

БАНДО́¹, невідм., с.

1. Обруч або пов'язка з тканини (перев. на голові, рідше на сукні).

Золотий обруч з її волосся – бандо – був з Лермонтовим на дуелі. Він узяв його, мабуть, не випадково. Катерина Биховець була гарна і рисами свого обличчя нагадувала ту, кого він кохав (з наук.-попул. літ.);

Моя коса розпустилася, і бандо впало (із журн.).

2. Цупкий нетканий матеріал, що є основою для декорування штор.

На фігурні бандо можна пришити або наклеїти різноманітні за формою та кольором аплікації (з навч. літ.);

Бандо використовують для пошиття як вертикальних, так і горизонтальних м'яких ламбрекенів – усе залежить від смаку, бажання та фантазії людини (із журн.);

Зазвичай бандо повністю прикриває карниз, має фігурний нижній край і може доповнюватися драпуванням (із журн.).

БАНДО́², невідм., с.

Вид бойового мистецтва, яке пропагували буддійські монахи.

На відміну від тайського боксу в боях із бандо немає жодних обмежень (з наук.-попул. літ.);

Сучасна техніка бандо має дев'ять основних складників: дев'ять способів переміщення у просторі, дев'ять типів удару ногами, дев'ять способів удару кулаками, дев'ять основних напрямків атаки та оборони, дев'ять прийомів відриву супротивника від землі (із журн.);

Бандо нерідко називають бірманським карате або бірманським боксом (з газ.);

Тренуються та змагаються в сучасному бандо у чорній формі, яка символізує колір пантери (з газ.);

Після Другої світової війни, коли Бірма отримала незалежність, у країні було створено спортивну федерацію з бандо (з газ.).