1. Словник української мови у 20 томах

банькуватий

БАНЬКУВА́ТИЙ, а, е, груб.

Трохи банькатий, із витріщеними очима.

Питання стають лаконічніші. В банькуватих свіжих очах павутиниться задума (В. Винниченко);

Від нервозності її банькуваті очі ставали каламутні (П. Кочура);

– Я їх [ворогів] не боюся. Отого банькуватого Бенедикта та лякатимусь! – огризнувся Людомир (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. банькуватий — банькува́тий прикметник вульг. Орфографічний словник української мови
  2. банькуватий — -а, -е, вульг. Трохи банькатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. банькуватий — див. витрішкуватий Словник синонімів Вусика
  4. банькуватий — БАНЬКУВА́ТИЙ, а, е, вульг. Трохи банькатий. Від нервозності її банькуваті очі ставали каламутні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 163); — Я їх [ворогів] не боюся. Отого банькуватого Бенедикта та лякатимусь! — огризнувся Людомир (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 109). Словник української мови в 11 томах