1. Словник української мови у 20 томах

безборонний

БЕЗБОРО́ННИЙ, а, е.

1. На який не поширюється заборона; не пов'язаний з перешкодами; вільний.

Стенографістки мали безборонний доступ у всі відділи головного штабу (Н. Рибак).

2. Неспроможний себе оборонити, захистити; позбавлений захисту; беззахисний.

[Орфей:] І знову на місто безборонне вдарить ворог (Леся Українка);

– Стривай, пане, – сказав Хліб .. – Ти взяв мене в полон п'яного, коли я спав безборонний (О. Довженко);

* Образно. Здавалося, розбурхане море вогню кипіло .. і йшло сердитими хвилями на чорні безборонні плавні (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безборонний — безборо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безборонний — (доступ) безперешкодний, необмежений, вільний; (хто) беззахисний, безоборонний; Р. беззбройний. Словник синонімів Караванського
  3. безборонний — -а, -е. 1》 На якого не поширюється заборона; не пов'язаний з перешкодами; вільний. 2》 Неспроможний себе оборонити, захистити; позбавлений захисту; беззахисний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безборонний — див. беззахисний; безперешкодний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  5. безборонний — БЕЗЗА́ХИ́СНИЙ (який не має захисту, неспроможний себе оборонити), БЕЗБОРО́ННИЙ, НЕЗАХИ́ЩЕНИЙ (не готовий до оборони, захисту). Дим і попіл, грабіжництво, садистичні знущання над беззахисним населенням, жорстокі... Словник синонімів української мови
  6. безборонний — Безборо́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безборонний — БЕЗБОРО́ННИЙ, а, е. 1. На який не поширюється заборона; не пов’язаний з перешкодами; вільний. Стенографістки мали безборонний доступ у всі відділи головного штабу (Рибак, Час., 1960, 59). Словник української мови в 11 томах