1. Словник української мови у 20 томах

безвірницький

БЕЗВІ́РНИЦЬКИЙ, а, е.

Спрямований проти віри в Бога; антирелігійний.

Богомольний Івко озвався безвірницьким словом (К. Гордієнко);

Безвірницький рух у країні здебільшого насаджувався “зверху” владними структурами (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвірницький — безві́рницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвірницький — -а, -е. Спрямований проти віри в Бога; антирелігійний; атеїстичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвірницький — БЕЗВІ́РНИЦЬКИЙ, а, е. Спрямований проти віри в бога; антирелігійний, Богомольний Івко озвався безвірницьким словом (Горд., І, 1959, 180). Словник української мови в 11 томах