1. Словник української мови у 20 томах

безкомпромісний

БЕЗКОМПРОМІ́СНИЙ, а, е.

Який не визнає компромісів, не йде на компроміси.

Вільний художник, правдивий і безкомпромісний, він не щадив у розмовах салашистів (О. Гончар);

Своєю гнівною і непокореною, чесною і безкомпромісною музою Великий Кобзар відстоює правду, волю (з газ.);

// Який виключає можливість примирення, проходить без компромісів.

Точиться безкомпромісна боротьба між прихильниками органічного походження нафти та її глибинного генезису (з наук. літ.);

// Об'єктивний, правдивий.

Якось Петро Полікарпович викликав обох референтів і вручив їм загадкові талмуди на предмет безкомпромісної експертизи (А. Крижанівський);

Потрібен чесний аналіз і безкомпромісна оцінка трагічних сторінок нашої історії (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безкомпромісний — безкомпромі́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безкомпромісний — [беизкомпроум’існией і беискомпроум’існией] м. (на) -сному /-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. безкомпромісний — -а, -е. Який не визнає компромісів, не йде на компроміси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безкомпромісний — див. непокірний; упертий Словник синонімів Вусика
  5. безкомпромісний — НЕПРИМИРЕ́ННИЙ (про людей, суспільні угруповання і т. ін. та відносини між ними, а також із сл. суперечності і под. — яких не можна примирити), НЕПРИМИРИ́МИЙ рідше; АНТАГОНІСТИ́ЧНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  6. безкомпромісний — БЕЗКОМПРОМІ́СНИЙ, а, е. Який не визнає компромісів, не йде на компроміси. Вільний художник, правдивий і безкомпромісний, він не щадив у розмовах салашистів (Гончар, III, 1959, 228); // Який виключає можливість примирення, проходить без компромісів. Словник української мови в 11 томах