безпосередній

БЕЗПОСЕРЕ́ДНІЙ, я, є.

1. Який не має проміжних ланок, здійснюється без посередництва кого-, чого-небудь; прямий.

Тішили його [Івана] прекрасні коні, піддані його безпосередній опіці (І. Франко);

Була [Марта] на вдачу моторна.., так що безпосереднє начальство її, завідувач статчастиною .. назвав її добірною робітницею (В. Підмогильний);

// Зовсім близький; найближчий.

– Над Одесою нависла безпосередня загроза оточення з трьох боків (В. Кучер);

// Який прямо випливає з чого-небудь або зумовлює щось.

Оця невдала затія з санаторієм ще більше загострила відносини між Аркадієм і парафіянами, вона й була тією безпосередньою причиною, через що в двадцять третьому році Річинські переїхали до міста (Ірина Вільде);

Фази Місяця мають безпосередній вплив на припливи (із журн.);

// у знач. ім. безпосере́днє, нього, с., філос. Те, існування чого визначається його власними підставами; протилежне опосередковане.

Філософія осягає – і тим самим чітко логічно виражає – абсолютне через безпосереднє (з наук. літ.).

2. Який, не замислюючись, іде за своїм внутрішнім потягом, нахилом; простий, щирий.

Тетяна справді здавалась дитиною – така була безпосередня і проста душею (О. Копиленко);

Занадто він безпосередній, нехитрий. Що думає, те й на язиці (О. Донченко);

Вона [Марія] подеколи така наївна і безпосередня, що видається йому малою дитиною (М. Слабошпицький);

// Який прямо випливає з внутрішнього потягу, нахилу.

Край ниви стоять вітряки .. Я все бачу, і прості, безпосередні мої стосунки з землею (М. Коцюбинський);

Важко було залишитися байдужим, не відповісти на таке відверте і безпосереднє почуття (з газ.).