1. Словник української мови у 20 томах

безроздільний

БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е.

Який не розподіляється; повний, цілковитий, необмежений.

Ідея запровадження унітарної держави визріла в Москві, а так званий об'єднавчий рух був насправді процесом виснажливого приєднання національних республік до всесильного центру, який зосереджував безроздільну й абсолютну владу над ними (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безроздільний — безрозді́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безроздільний — -а, -е. Який не поділяється, не поділений ні з ким; повний, цілковитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безроздільний — див. неподільний Словник синонімів Вусика
  4. безроздільний — НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (із сл. влада, панування, воля, право тощо, господар і т. ін. — який не має ніяких обмежень, не поставлений у жодні рамки), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ (із сл. влада, панування і т. ін.). Словник синонімів української мови
  5. безроздільний — БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не поділяється, не поділений ні з ким; повний, цілковитий. Довге і безроздільне панування самодержавства нагромадило небачену, мабуть, в історії кількість революційної енергії в народі.. (Ленін, 8, 1949, 402). Словник української мови в 11 томах