бидло
БИ́ДЛО, а, с.
1. збірн., розм. Свійська рогата худоба.
В тій оборі повно бидла (Сл. Гр.);
Ярмарок аж кипів .. Ржуть коні, реве бидло (Марко Вовчок);
* У порівн. – Ти [гуцул] наймит вбогий, Що тягне лямку день від дня, І наглядач мадярський строгий Тебе, мов бидло, поганя (Л. Забашта).
2. Зневажлива назва простого народу.
Відчувати себе бидлом на землях українських поселянин не звик і не хотів (Іван Ле);
Для Дубельта він холоп і бидло й досі, дарма, що вже поет, художник, що вільний дев'ять років (Василь Шевчук).
3. лайл. Скотина, хам.
– Ах ти, скотина, бидло! Пан бере шори, щоб занести на місце (М. Коцюбинський);
– Ач, дурне бидло, чим підгортає. Граблі, йолопе, візьми граблі! (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бидло — би́дло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- бидло — Худоба, скотина, товар; ЗН. голота, чернь; ЛАЙ. хам, скотиняка, худобина. Словник синонімів Караванського
- бидло — -а, с. 1》 збірн., розм. Свійська рогата худоба. 2》 іст. Зневажлива назва поневолених українських селян, яку вживала польська шляхта. 3》 лайл. Скотина, хам. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бидло — Свійська робоча худоба, тварина, скотина, воли Словник застарілих та маловживаних слів
- бидло — див. нікчемний; чернь Словник синонімів Вусика
- бидло — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл. Словник синонімів української мови
- бидло — Би́дло, -ла, -лу, -лом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бидло — БИ́ДЛО, а, с. 1. збірн., розм. Свійська рогата худоба. В тій оборі повно бидла (Сл. Гр.); Ярмарок аж кипів.. Ржуть коні, реве бидло (Вовчок, VI, 1956, 294); Відчувати себе бидлом на землях українських поселянин не звик і не хотів (Ле, Наливайко, 1957... Словник української мови в 11 томах