бовдур

БО́ВДУР, а, ч.

1. Димар (у хаті, на хаті).

Темним стовбом [стовпом] дим пішов з бовдура (Сл. Гр.);

Сідало за снігами сонце, а проти сонця – дими з бовдурів .. мчали у прозоре небо (С. Васильченко);

Ти будеш сидіти .. біля традиційної грубки і слухати, як у бовдурі шаленіють вітри (М. Хвильовий).

2. діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін.

З .. хмари виривались грізні бовдури (П. Козланюк);

* Образно. Виступали, щораз виразніше, темні стіни лісів, стіжкуваті бовдури розрізнених дерев (І. Франко).

3. лайл. Про грубу, нерозумну людину; дурень, недотепа, йолоп, гевал.

– Якою ж вона тобі снилась? чи таким бовдуром, як і ти? – спитав його Дашкович (І. Нечуй-Левицький);

– За тобою, бовдуре, плачуть! (П. Козланюк);

Яка то мука – бовдурів учити (А. Крижанівський);

Мартин вважає Омелька бовдуром, а насправді цей безправний наймит стоїть на цілу голову вище від свого гоноровитого господаря (з навч. літ.);

* У порівн. Чіпка собі блудить, як бовдур, не знає, що й розпочати (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бовдур — бовдур (367) — клуб; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. бовдур — бо́вдур іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. бовдур — див. БЕВЗЬ. Словник синонімів Караванського
  4. бовдур — -а, ч. 1》 Димар (у хаті, на хаті). 2》 діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін. 3》 лайл. Про грубу, нерозумну людину; дурень, недотепа, йолоп, гевал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бовдур — бо́вдур → бовван Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. бовдур — див. димар; дурний Словник синонімів Вусика
  7. бовдур — ДИМА́Р (труба для відведення диму з печі), КО́МИН, ВИ́ВІД, БО́ВДУР розм., ВЕРХ розм. (горішня частина димоходу над дахом). Сизий димок виривається з чорного димаря (Панас Мирний); Збудилось соннеє село. На коминах димочок в'ється (С. Словник синонімів української мови
  8. бовдур — Бо́вдур, -ра, -рові; -дури, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бовдур — БО́ВДУР, а, ч. 1. Димар (у хаті, на хаті). Темним стовбом дим пішов з його бовдура (Сл. Гр.); Сідало за снігами сонце, а проти сонця — дими з бовдурів.. мчали у прозоре небо (Вас., II, 1959, 143). 2. діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін. З.. Словник української мови в 11 томах
  10. бовдур — Пристрій для відводу диму у старовинному народному житлі. Архітектура і монументальне мистецтво