богобоязливий
БОГОБОЯЗЛИ́ВИЙ, а, е.
Який вірить у Бога, боїться порушити Його заповіді.
Ти [Мойсей] наздриш [узриш] зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними [ізраїльтянами] тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// Який суворо дотримується релігійних обрядів, звичаїв і т. ін.
Випадок врятував йому життя: він доповз до хутора-однохатки, богобоязливий господар якого сумував за старожитньою Україною (М. Стельмах);
Богобоязливі люди на Сиропусну неділю з хати не виходили, горілки не пили (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- богобоязливий — богобоязли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- богобоязливий — -а, -е, заст. Який вірує у владу Бога і церкви, боїться порушувати заповіді Святого Письма. Великий тлумачний словник сучасної мови
- богобоязливий — див. побожний; покірний Словник синонімів Вусика
- богобоязливий — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- богобоязливий — БОГОБОЯЗЛИ́ВИЙ, а, е, заст. Який сліпо вірує у владу бога і церкви, боїться порушувати заповіді так званого святого письма. Він син був богобоязливий (Котл., І, 1952, 89); А той, тихий та тверезий. Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться. Словник української мови в 11 томах