1. Словник української мови в 11 томах

богобоязливий

БОГОБОЯЗЛИ́ВИЙ, а, е, заст. Який сліпо вірує у владу бога і церкви, боїться порушувати заповіді так званого святого письма.

Він син був богобоязливий (Котл., І, 1952, 89);

А той, тихий та тверезий. Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться. Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки (Шевч., І, 1951, 239);

— Невже вони, справді, не ті, за кого себе видавали? Отакі богобоязливі, прибиті… (Ле, Міжгір’я, 1953, 434).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богобоязливий — богобоязли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. богобоязливий — -а, -е, заст. Який вірує у владу Бога і церкви, боїться порушувати заповіді Святого Письма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. богобоязливий — БОГОБОЯЗЛИ́ВИЙ, а, е. Який вірить у Бога, боїться порушити Його заповіді. Ти [Мойсей] наздриш [узриш] зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними [ізраїльтянами] тисяцькими, сотниками... Словник української мови у 20 томах
  4. богобоязливий — див. побожний; покірний Словник синонімів Вусика
  5. богобоязливий — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн. Словник синонімів української мови