боліти

БОЛІ́ТИ¹, ли́ть, недок.

1. у кого, рідше кому, розм., рідко кого, також без дод. Давати відчуття фізичного болю (про яку-небудь частину тіла).

У невмілого руки не болять (прислів'я);

Кого болять кості, той не думає в гості (Номис);

Та болять ручки. Та болять ніжки, Та пшениченьку жнучи (П. Чубинський);

Голова горить, і серденько кипить, і тіло болить (Марко Вовчок);

– Чого ти, сину, став такий смутний? Чи в тебе що болить? (І. Нечуй-Левицький);

Дуже сумував і од того перший раз на Капрі боліла мені голова і груди (М. Коцюбинський);

Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли (Леся Українка);

Десь дзюрчала вода, і тому, що вона промжичила мозок, боліла голова (М. Хвильовий);

Укус деяких комах болить тому, що у ранку потрапляє отрута (із журн.);

// безос.

Сухе тіло його ще дужче розгорялося; очі застилало заволокою; у висках – сіпало; у грудях – боліло-хрипіло (Панас Мирний);

Він затискав зуби та кривився, щоб не стогнати, – так його боліло за кожним рухом десь під лопаткою (М. Коцюбинський);

– А вдарив катюга дуже, – весело додала Софійка, сміючись, – аж досі болить (В. Винниченко).

2. кому, кого, перен. Завдавати страждання кому-небудь, мучити когось.

Тяжко було б описати, як ті сльози боліли пані Шумінській (Н. Кобринська);

Промине, проплине? Наче лист по воді, Все, що в дні молоді Так боліло мене (І. Франко);

Але та зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (М. Коцюбинський);

Болить і йому кривда, що її чинить над посполитими шляхта (П. Панч);

Ярославові боліла синова невдячність (В. Дрозд);

Не слід спекулювати на тому, що болить основній масі виборців (з газ.);

// безос. Перейматися чим-небудь.

[Руфін:] Ні, мене болить, що Римом зватись може така потвора... (Леся Українка);

О, Україно! Сонце волі! Від ран твоїх мене болить (П. Тичина).

БОЛІ́ТИ², і́ю, і́єш, недок.

Відчувати біль, переживати горе; страждати, мучитися.

Кожен за себе думав, кожен за себе болів, мучився (Панас Мирний);

Даремно клопотав [суддя] свою голову, кидався і болів (Н. Кобринська);

Нам дано ідіотський шматок м'язів і нервів, що зветься серце, щоб тліти ним, і боліти, й мучитись (І. Багряний);

// за кого – що. Хвилюватися, піклуватися за кого-, що-небудь; уболівати.

Слово честі, Аміджан переконується, що цей мулла таки природно нервується, боліє за нього (Іван Ле);

Він безумовно своя людина, що боліє за роботу заводу (В. Собко).

◇ (1) Болі́ти душе́ю – дуже переживати, уболівати, тривожитися за кого-, що-небудь.

Галя за всіх боліла душею (Панас Мирний);

Глибоким зором і пером тонким Він [М. Коцюбинський] слугував народові своєму, Боліючи душею разом з ним (М. Рильський);

(2) Болі́ти (уболіва́ти, пережива́ти і т. ін.) за свою́ (вла́сну) шку́ру – дбати лише про особисті інтереси, про себе, перев. нехтуючи інтересами інших людей.

– Хіба ж то чоловік? Він заради вигідної служби з відьмою побратається. А думаєш, за людей вболіває? За себе! За свою шкуру боліє! (Григорій Тютюнник);

– Ти за свою шкуру не переживай (С. Голованівський).

БОЛІ́ТИ³, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко.

Те саме, що хворі́ти 1.

Вона не боліла, вона не страждала, а час від часу догоряла, мов свічечка (Г. Квітка-Основ'яненко);

На другий рік по весіллю вмерла [Чайчиха]. Не дуже й боліла (Марко Вовчок);

Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний).