1. Словник української мови у 20 томах

бомкання

БО́МКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. бо́мкати і звуки, утворювані цією дією.

І туди [на острів] не долітав Дзвін глухий, нудний, безсилий, Теє бомкання сумнеє (Леся Українка);

Відлунням котилося бомкання дзвона з церковної вежі (І. Чендей);

І яке ж те все було болючо-близьке й незабутнє: .. і сині блискавиці ластівок у надвечір'ї, і скрип журавля над колодязем, .. і ліниве бомкання дзвонів у церквах Богородиці й Святого Духа (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бомкання — бо́мкання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. бомкання — -я, с., розм. Дія за знач. бомкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бомкання — БО́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бо́мкати і звуки, утворювані цією дією. І туди [на острів] не долітав Дзвін глухий, нудний, безсилий. Теє бомкання сумнеє (Л. Укр., IV, 1954, 177); Відлунням котилося бомкання дзвона з церковної вежі (Чендей, Вітер.., 1958, 188). Словник української мови в 11 томах