брехливий
БРЕХЛИ́ВИЙ, а, е, розм.
1. Який завжди говорить неправду; схильний брехати (у 1 знач.).
Брехлива свекруха невістці не вірить (прислів'я);
Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх (Л. Глібов).
2. Який не відповідає правді, має в собі брехню; неправдивий.
Царський суд присудив генерального суддю Василя Леонтійовича Кочубея і полтавського полковника Іскру на смерть за брехливий донос на гетьмана Івана Степановича Мазепу (Б. Лепкий);
Цей навіжений молодик не спиниться ні перед наклепом, ні перед брехливим обвинуваченням у недбалому ставленні головного інженера до обов'язків (Ю. Шовкопляс);
То брехливі міфи, Гіпатіє. Нині ти почуєш прадавній міф, який передають з вуст в уста Сини Прометея (О. Бердник).
3. Несправжній; нещирий.
Тяжкі переслідування одвертих ворогів та брехливих друзів не могли не втомити навіть цей [І. Франка] могутній дух (М. Рильський);
* Образно. Обманні, брехливі ріки! Близькі, майже відчутні, біжать і біжать під сонцем, то зникаючи на мить, то виникаючи знов... (О. Гончар);
Нарешті він глянув правді у вічі і та не витримала його брехливого погляду (А. Крижанівський).
4. Який часто гавкає (про собак).
Брехливу собаку далеко чути (прислів'я).
Значення в інших словниках
- брехливий — брехли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- брехливий — (звіт) неправдивий, облудний; (хто) забріханий, о. з Брехунівки; (партнер) нещирий, фалшивий, несправжній; (пес) гавкучий. Словник синонімів Караванського
- брехливий — -а, -е. 1》 Який завжди каже неправду; схильний брехати (у 1 знач.). 2》 Який не відповідає правді, криє в собі брехню; неправдивий. 3》 Несправжній; нещирий. 4》 Який часто гавкає (про собак). Великий тлумачний словник сучасної мови
- брехливий — Аршинник, аферист, безчесник, бреха, брехака, брехало, брехач, брехач-деркач, брехачка (ч.), брехлій, брехло, брехля, брехняк, брехтя, брешко, брехун, брехунець, брехунчик, брехуняка, брешко, вертій, викрутень, віроломний, двоєдух, двоєдушний... Словник синонімів Вусика
- брехливий — БРЕХЛИ́ВИЙ розм. (який завжди говорить неправду, схильний до брехні), ЛЖИ́ВИЙ заст.; НЕПРАВДИ́ВИЙ (як пом'якшене позначення цієї ознаки). — Про цю бабу можна сказати так: коли вона каже — надворі година, то розумій, що йде дощ, — сказала Христина. Словник синонімів української мови
- брехливий — Брехли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- брехливий — БРЕХЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який завжди говорить неправду; схильний брехати (в 1 знач.). Брехлива свекруха невістці не вірить (Укр.. присл.., 1955, 132); Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- брехливий — Брехливий, -а, -е 1) Лживый. Здається, був ти не брехливий, таким тебе зна наша Січ. Котл. Ен. VI. 53. 2) Любящій лаять. Брехливу собаку дальше чути. Ном. № 6818. Словник української мови Грінченка