1. Словник української мови у 20 томах

брикайло

БРИКА́ЙЛО, а, ч., розм., рідко.

Той, хто любить брикати, інтенсивно брикає.

Маленький онук-брикайло.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брикайло — -а, ч., розм. Той, хто має звичку брикатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. брикайло — Брикайло, -ла м. Имѣющій привычку лягаться. Словник української мови Грінченка