брильянтин
БРИЛЬЯНТИ́Н, у, ч.
Пахуча рідина, яку використовували для надання волоссю особливого блиску.
Зняв [молодик] пальцем дещицю брильянтину із зачіски і обережно змастив замок (А. Крижанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брильянтин — брильянти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- брильянтин — -у, ч. 1》 Косметичний засіб для волосся. 2》 муз. Технічний вазелін для змащення рухомих трубочок та клапанів у мідних духових інструментах. Великий тлумачний словник сучасної мови