1. Великий тлумачний словник сучасної мови

брильянтин

брильянти́н

-у, ч.

1》 Косметичний засіб для волосся.

2》 муз. Технічний вазелін для змащення рухомих трубочок та клапанів у мідних духових інструментах.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брильянтин — брильянти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. брильянтин — БРИЛЬЯНТИ́Н, у, ч. Пахуча рідина, яку використовували для надання волоссю особливого блиску. Зняв [молодик] пальцем дещицю брильянтину із зачіски і обережно змастив замок (А. Крижанівський). Словник української мови у 20 томах