брукований

БРУКО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до брукува́ти.

Спершу поволі, потім хутко торохкотнули колеса по брукованому річковим каменем двору (І. Чендей);

// у знач. прикм.

Тим часом вона без мети блукала стежками брукованого двору (М. Коцюбинський);

На цьому слові йому прийшлось змовкнуть, бо ми виїхали на бруковану вулицю (В. Винниченко);

Увесь день їхали брукованим шляхом, а надвечір завернули на ґрунтову дорогу (В. Кучер);

Вибившись на бруковану дорогу, побігли, щоб чим скоріш наздогнати кожен своїх (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брукований — бруко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. брукований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до брукувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брукований — Бруко́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. брукований — БРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до брукува́ти. Спершу поволі, потім хутко торохкотнули колеса по брукованому річковим каменем двору (Чендей, Поєдинок, 1962, 32); // У знач. прикм. Тим часом вона без мети блукала стежками бракованого двору (Коцюб. Словник української мови в 11 томах