брукований
БРУКО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до брукува́ти.
Спершу поволі, потім хутко торохкотнули колеса по брукованому річковим каменем двору (І. Чендей);
// у знач. прикм.
Тим часом вона без мети блукала стежками брукованого двору (М. Коцюбинський);
На цьому слові йому прийшлось змовкнуть, бо ми виїхали на бруковану вулицю (В. Винниченко);
Увесь день їхали брукованим шляхом, а надвечір завернули на ґрунтову дорогу (В. Кучер);
Вибившись на бруковану дорогу, побігли, щоб чим скоріш наздогнати кожен своїх (Г. Колісник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брукований — бруко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- брукований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до брукувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брукований — Бруко́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- брукований — БРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до брукува́ти. Спершу поволі, потім хутко торохкотнули колеса по брукованому річковим каменем двору (Чендей, Поєдинок, 1962, 32); // У знач. прикм. Тим часом вона без мети блукала стежками бракованого двору (Коцюб. Словник української мови в 11 томах