1. Словник української мови в 11 томах

брукований

БРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до брукува́ти.

Спершу поволі, потім хутко торохкотнули колеса по брукованому річковим каменем двору (Чендей, Поєдинок, 1962, 32);

// У знач. прикм.

Тим часом вона без мети блукала стежками бракованого двору (Коцюб., II, 1955, 144);

Увесь день їхали брукованим шляхом, а надвечір завернули на грунтову дорогу (Кучер, Зол. руки, 1948, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брукований — бруко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. брукований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до брукувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брукований — БРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до брукува́ти. Спершу поволі, потім хутко торохкотнули колеса по брукованому річковим каменем двору (І. Чендей); // у знач. прикм. Тим часом вона без мети блукала стежками брукованого двору (М. Словник української мови у 20 томах
  4. брукований — Бруко́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)