будова

БУДО́ВА, и, ж.

1. Кам'яна, дерев'яна та ін. споруда для житла, господарських потреб і т. ін.; будівля.

– Ач, як люди живуть! Ач, як будови помурували! (Панас Мирний);

Залізний шум над нами, будови в вишині, і зорі з ліхтарями злили свої огні (В. Сосюра).

2. тільки одн. Те саме, що будува́ння 1.

Гурти робітників працюють коло будови: хто робить цеглу, хто носить мул та воду (Леся Українка);

Так виріс він [хлопчик] за ці роки будови (О. Довженко);

Ще влітку минулого року просили підприємства району допомогти будувати поліклініку методом народної будови (з газ.).

3. Місце, де відбувається будівництво.

І видно сяють корпуси у Харкові, у Львові, І чути юні голоси На молодій будові (М. Нагнибіда);

Якщо вірити Геродоту, то на цій будові [піраміді Хеопса] протягом 30 років (по три місяці на рік) мало працювати 100 тис. осіб (з наук.-попул. літ.).

4. тільки одн. Розміщення, взаємне розташування частин чого-небудь; побудова, структура.

Записав од осетина Олексія Хостнаєва .. серію осетинських казок, які мене вразили .. своєю надзвичайно красивою будовою (С. Васильченко);

Вивчення будови атомів дало змогу встановити, що в атомному ядрі заховані величезні запаси енергії (з наук.-попул. літ.);

Біологічна програма визначає будову й фізіологічні особливості організму людини (з навч. літ.);

// Статура, постать (про людське тіло).

Коло міномета стоїть Денис, атлетичної будови чолов'яга років тридцяти (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me