букле
БУКЛЕ́, невідм., с.
Пряжа з вузликами, петельками, потовщеннями та іншими нерівностями; тканина з такої пряжі.
Колекція весняного одягу знову підтвердила незамінність букле, шкіри й кашеміру (із журн.);
Тканина букле стала візитівкою стилю Шанель (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me