букле

БУКЛЕ́, невідм., с.

Пряжа з вузликами, петельками, потовщеннями та іншими нерівностями; тканина з такої пряжі.

Колекція весняного одягу знову підтвердила незамінність букле, шкіри й кашеміру (із журн.);

Тканина букле стала візитівкою стилю Шанель (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. букле — букле́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. букле — 1》 незм., с. Тканина, виготовлена з пряжі з вузликами, петельками, потовщеннями і т. ін., що формують її поверхню. 2》 незм. прикм. Зроблений з такої тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови