біфуркація

БІФУРКА́ЦІЯ, ї, ж., спец.

Поділ, розгалуження чого-небудь на два потоки, напрями, течії і т. ін.

Роздвоєння “долі” системи проходить у точках біфуркацій (з наук. літ.);

У правових інститутах, що реформуються, може відбутися певна біфуркація (розгалуження) правового регулювання і виникнення у складі законодавства двох комплексів правових норм (з наук. літ.);

У сучасній геоморфології басейну начебто не видно шляху, яким би могла відбуватися біфуркація Дунаю (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

біфуркація — біфурка́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
біфуркація — (від лат. bifurcus – роздвоєний) термін, вживаний у деяких розділах математики в ситуаціях, коли деякий об’єкт залежить від параметра λ (не обов’язково скалярного) і в будь-якому околі деякого значення параметра λ° (біфуркаційного значення... Моделювання економіки. Тлумачний словник
біфуркація — -ї, ж. Поділ, розгалуження чогось на два потоки, напрямки і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
біфуркація — біфурка́ція (від лат. bifurcus – роздвоєний) 1. Поділ трубчастого органа (напр., трахеї) на два відгалуження однакового перерізу. 2. Поділ течії річки (її долини) на два відгалуження, що впадають у різні басейни. Словник іншомовних слів Мельничука
біфуркація — Біфурка́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)