1. Словник української мови у 20 томах

біфіляр

БІФІЛЯ́Р, а, ч., техн.

Дріт, зробл. із двох ниток або кабелів.

Деякі біфіляри мають суміжні котушки, в яких витки розташовані так, щоб різниця потенціалів була збільшена (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біфіляр — біфіля́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. біфіляр — -у, ч. Електричний провідник, складений удвоє або намотаний після цього на котушку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. біфіляр — біфіля́р (від бі... і лат. filum – нитка) електричний провідник, складений удвоє або намотаний після цього на котушку. Словник іншомовних слів Мельничука