біфіляр
біфіля́р
-у, ч.
Електричний провідник, складений удвоє або намотаний після цього на котушку.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- біфіляр — біфіля́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- біфіляр — БІФІЛЯ́Р, а, ч., техн. Дріт, зробл. із двох ниток або кабелів. Деякі біфіляри мають суміжні котушки, в яких витки розташовані так, щоб різниця потенціалів була збільшена (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- біфіляр — біфіля́р (від бі... і лат. filum – нитка) електричний провідник, складений удвоє або намотаний після цього на котушку. Словник іншомовних слів Мельничука