валик

ВА́ЛИК¹, а, ч.

1. Невеликий низький насип, довгаста купка нагорненої землі і т. ін.

Марина Василівна межу саду виклала валиком з дерну (І. Сенченко);

Самотньо чорнів отвiр блiндажа, в снаряднiй траншеї валявся забутий лоток, валик бруствера зеленiв од свiжого дерну (П. Загребельний);

Правильно нагорнуті валики затримують усю талу воду незалежно від часу розмерзання ґрунту (з наук. літ.).

2. Туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана або тахти.

Хоче прилаштувати [солдат] валик від дивана собі на коліно. Нічого не виходить (Ю. Яновський).

3. Невеликий довгастий предмет циліндричної форми.

Захарко знайшов шматок старої велосипедної камери, натягнув її на круглу качалку, зробивши два валики – один для фарби, а другий, щоб ним притискати папір до набору (К. Гриб);

Малярний валик;

// Щось згорнуте, зліплене і т. ін. довгастої циліндричної форми.

Гончарні горщики з вертикальною шийкою та керамічні глечики прикрашали іноді наліпними валиками (з наук.-попул. літ.);

З готового тіста формують довгі валики, які розрізають на шматочки, з яких розкачують кружечки (із журн.);

// Форма зачіски, бороди.

Русяве волосся, зібране валиком навкруг голови, підкреслювало урочистість її обличчя (Н. Рибак).

ВА́ЛИК², а, ч.

Зменш. до вал³; невеликий вал.

Розміщений за транспортером жатки валик, який обертається з великою швидкістю, запобігає затягуванню стебел під транспортер (з наук. літ.);

– А як несправні шестерні та валик не крутяться, полагодити умієте чи ні? – допитувалася Оленка (Остап Вишня);

Немало пісень записав [Лісовський] од старого і на папір, і на якусь машинку з восковими валиками (М. Стельмах).