валик

ВА́ЛИК¹, а, ч.

1. Невеликий низький насип, довгаста купка нагорненої землі і т. ін.

Марина Василівна межу саду виклала валиком з дерну (І. Сенченко);

Самотньо чорнів отвiр блiндажа, в снаряднiй траншеї валявся забутий лоток, валик бруствера зеленiв од свiжого дерну (П. Загребельний);

Правильно нагорнуті валики затримують усю талу воду незалежно від часу розмерзання ґрунту (з наук. літ.).

2. Туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана або тахти.

Хоче прилаштувати [солдат] валик від дивана собі на коліно. Нічого не виходить (Ю. Яновський).

3. Невеликий довгастий предмет циліндричної форми.

Захарко знайшов шматок старої велосипедної камери, натягнув її на круглу качалку, зробивши два валики – один для фарби, а другий, щоб ним притискати папір до набору (К. Гриб);

Малярний валик;

// Щось згорнуте, зліплене і т. ін. довгастої циліндричної форми.

Гончарні горщики з вертикальною шийкою та керамічні глечики прикрашали іноді наліпними валиками (з наук.-попул. літ.);

З готового тіста формують довгі валики, які розрізають на шматочки, з яких розкачують кружечки (із журн.);

// Форма зачіски, бороди.

Русяве волосся, зібране валиком навкруг голови, підкреслювало урочистість її обличчя (Н. Рибак).

ВА́ЛИК², а, ч.

Зменш. до вал³; невеликий вал.

Розміщений за транспортером жатки валик, який обертається з великою швидкістю, запобігає затягуванню стебел під транспортер (з наук. літ.);

– А як несправні шестерні та валик не крутяться, полагодити умієте чи ні? – допитувалася Оленка (Остап Вишня);

Немало пісень записав [Лісовський] од старого і на папір, і на якусь машинку з восковими валиками (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валик — ва́лик 1 іменник чоловічого роду насип; подушка; підвищення ва́лик 2 іменник чоловічого роду деталь машини Орфографічний словник української мови
  2. валик — ВА́ЛИК¹, а, ч. 1. Невеликий низький насип, довгаста купка нагорненої землі і т. ін. При правильному нагортанні валиків вони затримують всю талу воду незалежно від часу розмерзання грунту (Колг. енц. Словник української мови в 11 томах
  3. валик — Архітектурний облом, який подібно валу1 складає у перетині півкола, але значно менший за розмірами або вирішений у вигляді полички із округленими ребрами. Також вживається: ~ жорсткий — так називається поличка із закругленими горизонтальними ребрами. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. валик — I -а, ч. 1》 Невеликий низький насип, довгаста купка нагорненої землі і т. ін. 2》 Туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана або тахти. 3》 Збита з волосся підкладка в жіночій зачісці. || Форма зачіски. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. валик — ВА́ЛИК (туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана, канапи), КАЧА́ЛКА. Тільки-но торкнувшись головою диванного валика, він одразу замимрив щось нерозбірливе (Н. Тихий); В кімнаті усе було по-давньому: ті самі широкі канапи, обкладені м'якими качалками та подушками (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови