валик

ва́лик 1

іменник чоловічого роду

насип; подушка; підвищення

ва́лик 2

іменник чоловічого роду

деталь машини

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валик — ВА́ЛИК¹, а, ч. 1. Невеликий низький насип, довгаста купка нагорненої землі і т. ін. Марина Василівна межу саду виклала валиком з дерну (І. Словник української мови у 20 томах
  2. валик — ВА́ЛИК¹, а, ч. 1. Невеликий низький насип, довгаста купка нагорненої землі і т. ін. При правильному нагортанні валиків вони затримують всю талу воду незалежно від часу розмерзання грунту (Колг. енц. Словник української мови в 11 томах
  3. валик — Архітектурний облом, який подібно валу1 складає у перетині півкола, але значно менший за розмірами або вирішений у вигляді полички із округленими ребрами. Також вживається: ~ жорсткий — так називається поличка із закругленими горизонтальними ребрами. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. валик — I -а, ч. 1》 Невеликий низький насип, довгаста купка нагорненої землі і т. ін. 2》 Туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана або тахти. 3》 Збита з волосся підкладка в жіночій зачісці. || Форма зачіски. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. валик — ВА́ЛИК (туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана, канапи), КАЧА́ЛКА. Тільки-но торкнувшись головою диванного валика, він одразу замимрив щось нерозбірливе (Н. Тихий); В кімнаті усе було по-давньому: ті самі широкі канапи, обкладені м'якими качалками та подушками (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови