1. Словник української мови у 20 томах

ватага

ВАТА́ГА, и, ж.

1. Велика група людей; юрба, товариство.

Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (І. Нечуй-Левицький);

Під дверима регіт, галас, і в хату разом з холодом суне ватага хлопців (С. Васильченко);

Через кілька хвилин весела ватага рушила на гору (А. Шиян).

2. Озброєна група людей; загін, військо.

– Розіб'ємо вражу ватагу або самі погинемо в обороні свого краю (І. Франко);

Коли треба було, вона [дружина Балики] на чолі озброєної челяді відбивала наїзд шляхетської ватаги (З. Тулуб);

Ватага наддніпрянська перетворювалася на загрозу політичним інтригам Сходу і Заходу (Іван Ле);

// заст. Вишикувані козацькі загони у поході.

Простяглася По діброві понад Дніпром Козацька ватага (Т. Шевченко).

3. Група людей, які займаються певною діяльністю.

Другого дня той самий перевожчик [перевізник] повів їх до лиману, де коло чагарів одна рибальська ватага ловила рибу (І. Нечуй-Левицький);

Зустрінеться ватага косарів (М. Рильський);

Проносячись мимо бурлацької ватаги орачів, вождь ковзнув по них поглядом суворим, хазяйським (О. Гончар).

4. Група тварин.

Собаки коло їх ватагою лежать (Л. Боровиковський);

Хлопці зібрали ватагу [овець], погнали до водопою (Панас Мирний);

– Так, так, я сам тільки що прокинувся, – зітхнув кріт, бо знову відчув, що йому хочеться їсти, але розсердитися не посмів: адже внизу, біля його ніг, стояла ціла ватага мурах (Григір Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ватага — вата́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ватага — -и, ж. 1》 Велика група людей; юрба, товариство. 2》 Організована збройна група. || заст. Стрій козачих загонів у поході. 3》 заст. Артіль рибалок. || Група людей, які разом наймалися на сезонні роботи. 4》 Отара овець або стадо дрібної худоби; зграя звірів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ватага — I артіль, аула (шумливий натовп), блетениця, братія, брашка, валка, ватажка, велелюддя, вервечка, галайстра, герелиця (діал.), герилиця, глота (діал. Словник синонімів Вусика
  4. ватага — ГРУ́ПА (кілька осіб, що зібралися разом), ГУРТ, КУ́ПА, ГРОМА́ДКА розм., ГУ́РМА́ діал.; ВАТА́ГА, ГРОМА́ДА розм. (кого, яка — велика кількість осіб). До вогнища підійшла група людей (М. Трублаїні); Коло водовоза збився чималий гурт цікавих (О. Словник синонімів української мови
  5. ватага — ВАТА́ГА, и, ж. 1. Велика група людей; юрба, товариство. Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (Н.-Лев., ІІ, 1956, 313); Під дверима регіт, галас, і в хату разом з холодом суне ватага хлопців (Вас. Словник української мови в 11 томах
  6. ватага — Ватага, -ги ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. Шевч. 170. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Рудч. Ск. І. 63. Яка ж ватага розбішак! Котл. Кн. Словник української мови Грінченка