1. Словник синонімів Вусика

ватага

I

артіль, аула (шумливий натовп), блетениця, братія, брашка, валка, ватажка, велелюддя, вервечка, галайстра, герелиця (діал.), герилиця, глота (діал.), громада, гурба, гурма, гурт, гуртик, гурток, демонстрація, збіговисько, збіговище, збори, зборисько, зборище, кагал, кагала, ключ (птиць), кодло, колона, компанія, кортеж, кумпанія, кумпанство, мітинг, набрід, навала, натовп, низка, орава, отара, панство, процесія, ряд, рядок, скопище, стлумисько, стлумище, стовписько, стовпище, стоковисько, стоковище, стрій, сходка, сходьбище, тичба, тлум, товариство, товпа, товписько, товпище, товчія, толока, черга, шайка, шатія, шеренга, юрба, юрбисько, юрбище, юрма і юрма, юрмисько, юрмище

Фразеологічні синоніми: збір богородиці; стадо баранів (знев. про людей); стадо овець

II

див. багато

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ватага — вата́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ватага — -и, ж. 1》 Велика група людей; юрба, товариство. 2》 Організована збройна група. || заст. Стрій козачих загонів у поході. 3》 заст. Артіль рибалок. || Група людей, які разом наймалися на сезонні роботи. 4》 Отара овець або стадо дрібної худоби; зграя звірів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ватага — ВАТА́ГА, и, ж. 1. Велика група людей; юрба, товариство. Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (І. Нечуй-Левицький); Під дверима регіт, галас, і в хату разом з холодом суне ватага хлопців (С. Словник української мови у 20 томах
  4. ватага — ГРУ́ПА (кілька осіб, що зібралися разом), ГУРТ, КУ́ПА, ГРОМА́ДКА розм., ГУ́РМА́ діал.; ВАТА́ГА, ГРОМА́ДА розм. (кого, яка — велика кількість осіб). До вогнища підійшла група людей (М. Трублаїні); Коло водовоза збився чималий гурт цікавих (О. Словник синонімів української мови
  5. ватага — ВАТА́ГА, и, ж. 1. Велика група людей; юрба, товариство. Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (Н.-Лев., ІІ, 1956, 313); Під дверима регіт, галас, і в хату разом з холодом суне ватага хлопців (Вас. Словник української мови в 11 томах
  6. ватага — Ватага, -ги ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. Шевч. 170. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Рудч. Ск. І. 63. Яка ж ватага розбішак! Котл. Кн. Словник української мови Грінченка