вбирати

ВБИРА́ТИ¹ (УБИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВІБРА́ТИ (УВІБРА́ТИ), ВБРА́ТИ (УБРА́ТИ), вберу́, вбере́ш, док.

1. що. Утягувати в себе, поглинати.

Асфальтова підлога не вбирала вологи й все більше мокріла (І. Багряний);

Юра розгортає груди, вбирає повно повітря (Ю. Смолич);

* Образно. Скільки крові та сліз ввібрала ця багатостраждальна дорога земна [шлях чумаків], що зорями та сузір'ями навіки відбилася в темному дзеркалі неба нічного... (О. Гончар);

// перен. Пом'якшувати, притишувати звук (про ворсисту, пухнасту поверхню).

Килимові доріжки в кімнаті вбирали найменші звуки ходи (Іван Ле);

Голос Вадима злегка приглушений .. То сніг вбирає в себе частки звуку (М. Руденко).

2. що, перен., перев. зі словоспол. в себе, в голову. Сприймати, засвоювати.

Він дивився на сонце, на свої ниви.., вбирав у себе гамір пташок, фиркання коней, грубі лайки войовників (М. Коцюбинський);

В яру доктор широким рухом розстібнув комір сорочки й убирав усю безмір неба й сонця (М. Івченко);

Я ж сиджу мовчки, вбираю в себе, наче губка, цікаві новини (П. Колесник);

// Нагромаджувати що-небудь у пам'яті.

Навчаючись з малих літ балакати, ми разом з тими словами, що доводиться їх запам'ятати, вбираємо в свою голову і розуміння того, що ті слова визначають (Панас Мирний);

Він із запалом вбирав у себе думки й почуття тих багатьох книжок, що прочитав у громаді (Б. Антоненко-Давидович).

3. що, перен. Приймати до свого складу; включати.

Посуваючись від села до села, загін повинен був вбирати нові людські сили (Ю. Смолич);

Згодом сформувався новий етнос, який постійно вбирав у себе нові прийшлі сюди етнічні групи населення, переплавляючи елементи багатьох культур у нову своєрідну культуру (з наук. літ.);

// Переймати, запозичувати що-небудь.

Наша культура, мистецтво, література і, зокрема, поезія, навчаючись на великих традиціях і зразках минулого, ввібрала в себе .. все краще, цінне, дороге людському серцю (А. Малишко).

4. тільки док., кого, що у що, розм. Рахуючи, вмістити, вкласти у назване число, в якусь міру.

[Пріська:] Яка велика копиця грошей! [Храпко:] Хе-хе-хе! Копиця!.. Не одна така, і в десять не вбереш!.. (Панас Мирний);

[Іван:] Жив собі заможний чоловік, ще за кріпацтва він отаманував, так грошей нагарбав стільки, що, може, його і в дві тисячі не вбереш (М. Кропивницький);

– Скільки вас, чому досі не мав про вас звістки? – Бо далеко. Ми аж у Чорному лісі. Зимою в сотню можна було вбрати, а зараз і в тисячу не вбереш (П. Панч).

5. що і без прям. дод., розм. Жадібно їсти, з'їдати.

Все військо добре убирало, Аж поза ухами лящало, Один перед другим хватав. Вбирали січену капусту, Шатковану і огірки (І. Котляревський);

Підвечіркуючи, панич убрав аж п'ять мандрик та горщечок масляків (Г. Квітка-Основ'яненко).

◇ (1) [Аж] вбира́ти (бра́ти) [в (на) се́бе] о́чі (о́ко):

а) вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів, різноманіттям і т. ін.

Кругом кладовища – то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький);

Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко);

Між батьком і нами – кутя і крученики, шкварки й холодці, – все аж очі вбира (Д. Білоус);

Вималюються йому в сірій нудьзі щоденності барвисті плями, закружляють у нескінченному танку, ваблячи погляд, вбираючи очі (П. Загребельний);

б) який вражає своєю вродою, красою, яскравістю і т. ін.; надзвичайно гарний, привабливий.

– На Марині плахта – аж очі на себе бере: картата, шовком заткана (Панас Мирний);

Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Ганна Чубач);

(2) Вбира́ти (втя́гувати, всува́ти і т. ін.) [N]/[/N] ввібра́ти (втягти́, втягну́ти, всу́нути і т. ін.) го́лову в пле́чі – ніяковіти від чого-небудь (від сорому, страху і т. ін.).

– Знаю! – сказав Водосвятський, якось втискуючи голову в плечі і тим роблячи своє підборіддя подвійним (В. Винниченко);

Геть всі люди подуріли. То було стилем. І так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечі і чекати, як віл обуха, грому з ясного неба на свою голову (І. Багряний);

Миколка вщулює голову в плечі (М. Вінграновський);

Доря надувся, всунув голову в плечі (М. Коцюбинський);

Макар боязко убгав голову в плечі, винувато закліпав маленькими лякливими очима (С. Добровольський);

Наказ німецького коменданта був вислуханий при повній тиші. Навіть ліве крило не ворушилося, а стояло, увібравши голову в плечі (Григорій Тютюнник);

(3) Вбира́ти очи́ма (в о́чі, по́глядом, зо́ром) що – оглядаючи, сприймати, запам'ятовувати бачене.

Хлопчина жадібно вбирав очима все, що лиш було круг нього (В. Бичко);

Поки я вбираю в очі корінці книг, до мене підходять і дядько Себастіян, і завідуючий бібліотекою (М. Стельмах);

Дорошенко вбирає поглядом простір лиману (О. Гончар);

Всмо́ктувати (всиса́ти, вбира́ти і т. ін.) / всмокта́ти (ввісса́ти, ввібра́ти і т. ін.) [в се́бе] з молоко́м ма́тері (з ма́териним (матери́нським) молоко́м) див. всмо́ктувати;

О́чі вбира́ють [в се́бе] <�Зір (по́гляд) вбира́є [в се́бе]> див. о́ко¹;

(4) У міх (у п'ять ла́нтухів) не вбере́ш чого і без дод. – кого-, чого-небудь дуже багато.

Як балакати – так його і в п'ять лантухів не вбереш (прислів'я);

Що вже тих казок за своє життя він нарозповідав! У міх не вбереш (з газ.).

ВБИРА́ТИ² див. убира́ти¹.