1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вбирати

вбира́ти

I (убирати), -аю, -аєш, недок., ввібрати (увібрати) і вбрати (убрати), вберу, вбереш, док., перех.

1》 Втягати щось усередину, насичуватися чим-небудь.

|| перен. Пом'якшувати, притишувати звук (про ворсисту, пухнату поверхню). Вбирати голову в плечі.

Вбирати очі — приваблювати погляд яскравістю кольору, якістю, досконалістю форм і т. ін.

2》 перен. Приймати до свого складу; включати.

|| Переймати, запозичувати що-небудь.

3》 перен. Сприймати органами чуття; уважно, жадібно слухати, дивитися.

|| Нагромаджувати що-небудь у пам'яті.

4》 тільки док., у що, розм. Рахуючи, вмістити, вкласти у назване число, в якусь міру.

5》 розм. Жадібно їсти, з'їдати.

II див. убирати I.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вбирати — вбира́ти 1 дієслово недоконаного виду втягати всередину, насичуватися чимсь вбира́ти 2 дієслово недоконаного виду одягати когось Орфографічний словник української мови
  2. вбирати — ОДЯГАТИ, прибирати, причепуряти, вичепуряти, виряджати, б. з. строїти; (чим) прикрашати; (чоботи) взувати; п! ЧЕПУРИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вбирати — ВБИРА́ТИ¹ (УБИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВІБРА́ТИ (УВІБРА́ТИ), ВБРА́ТИ (УБРА́ТИ), вберу́, вбере́ш, док. 1. що. Утягувати в себе, поглинати. Асфальтова підлога не вбирала вологи й все більше мокріла (І. Словник української мови у 20 томах
  4. вбирати — вбира́ти 1. одягати (м, ср, ст): Вбирай маринарку, бо надворі дуже зимно (Авторка) 2. прикрашати (перев. новорічну ялинку)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вбирати — (аж) вбира́ти / бра́ти (в се́бе) о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала... Фразеологічний словник української мови
  6. вбирати — I. ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ) (втягати в себе рідину, газ, поживні речовини тощо), ВСМО́КТУВАТИ, ВСО́ТУВАТИ, ПОГЛИНА́ТИ, НАТЯ́ГУВАТИ, НАТЯГА́ТИ, АБСОРБУВА́ТИ спец., АДСОРБУВА́ТИ спец., ВСИСА́ТИ (УСИСА́ТИ) рідко. — Док. Словник синонімів української мови
  7. вбирати — Вбира́ти, -ра́ю, -ра́єш, -ра́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вбирати — ВБИРА́ТИ¹ (УБИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВІБРА́ТИ (УВІБРА́ТИ) і ВБРА́ТИ (УБРА́ТИ), вберу́, вбере́ш, док., перех. 1. Втягати щось всередину, насичуватися чим-небудь. Словник української мови в 11 томах