вбирати

Значення в інших словниках

1. вбирати — вбира́ти 1 дієслово недоконаного виду втягати всередину, насичуватися чимсь вбира́ти 2 дієслово недоконаного виду одягати когось Орфографічний словник української мови
2. вбирати — I (убирати), -аю, -аєш, недок., ввібрати (увібрати) і вбрати (убрати), вберу, вбереш, док., перех. 1》 Втягати щось усередину, насичуватися чим-небудь. || перен. Пом'якшувати, притишувати звук (про ворсисту, пухнату поверхню). Вбирати голову в плечі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вбирати — ВБИРА́ТИ¹ (УБИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВІБРА́ТИ (УВІБРА́ТИ), ВБРА́ТИ (УБРА́ТИ), вберу́, вбере́ш, док. 1. що. Утягувати в себе, поглинати. Асфальтова підлога не вбирала вологи й все більше мокріла (І. Словник української мови у 20 томах
4. вбирати — вбира́ти 1. одягати (м, ср, ст): Вбирай маринарку, бо надворі дуже зимно (Авторка) 2. прикрашати (перев. новорічну ялинку)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. вбирати — (аж) вбира́ти / бра́ти (в се́бе) о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала... Фразеологічний словник української мови
6. вбирати — I. ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ) (втягати в себе рідину, газ, поживні речовини тощо), ВСМО́КТУВАТИ, ВСО́ТУВАТИ, ПОГЛИНА́ТИ, НАТЯ́ГУВАТИ, НАТЯГА́ТИ, АБСОРБУВА́ТИ спец., АДСОРБУВА́ТИ спец., ВСИСА́ТИ (УСИСА́ТИ) рідко. — Док. Словник синонімів української мови
7. вбирати — Вбира́ти, -ра́ю, -ра́єш, -ра́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вбирати — ВБИРА́ТИ¹ (УБИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВІБРА́ТИ (УВІБРА́ТИ) і ВБРА́ТИ (УБРА́ТИ), вберу́, вбере́ш, док., перех. 1. Втягати щось всередину, насичуватися чим-небудь. Словник української мови в 11 томах