вводити

ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), джу, диш, недок., ВВЕСТИ́ (УВЕСТИ́), введу́, введе́ш; наказ. сп. вводь; док.

1. кого, що. Ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось.

Одчиняються двері, і сторожа вводить скованого Руфіна (Леся Українка);

Невідомого злочинця вводили до кімнати (М. Трублаїні);

Наполеон загарбував чужі землі, вводив свої війська у прусські фортеці і поступово наближався до російських кордонів (П. Кочура);

Йосип увів Параску у хату і підвів до батька-матері (Панас Мирний);

// Включати, приймати до складу чого-небудь.

[Люцій:] Руфіне! Одважся і ходім садок садити! Як хочеш, я введу тебе в громаду. Ходім! (Леся Українка);

Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов'язок увести вас до нашого Олімпу (Я. Качура);

// Вставляти, вганяти і т. ін. всередину, вглибину чогось.

Щоб уникнути передчасного спрацювання й поломки різця, його треба вводити в метал обережно, без ударів (з навч. літ.);

// Уносити, вливати, впускати і т. ін. у що-небудь.

Змiнювали структурну формулу речовини, вводили натомiсть одного елемента iнший i випробовували нову сполуку на тваринах (О. Гончар);

– Та навіщо їй про це знати? Чим вона допоможе?.. Запропонує вводити бром у вену? (Л. Дмитерко).

2. що. Включати, вносити у що-небудь.

Коли твір якийсь готую, різні речення пишу, щось, буває, я цитую, мову вводячи чужу (Д. Білоус);

Я порадив би грім і блискавку .. ввести в комедію не на самому кінці, а трохи раніше, щоб більше звернути на неї увагу глядача (М. Коцюбинський).

3. кого, що. Ознайомлювати з чим-небудь.

Уводячи читача в історію якоїсь частини нашого друкарства, я даю йому мінімум потрібного знання, переповідаю йому те, що ми вже знаємо з цеї ділянки (І. Огієнко);

Старий коваль вводив Рубіна в таємниці свого ремесла (І. Сенченко);

Що інше могло так швидко просувати його до цієї мети, ввести в це, ніким не знане ще життя? (Ю. Шовкопляс).

4. що. Установлювати, запроваджувати що-небудь.

Як павук, закутавшись у свою павутину, сидить [Гамза] і щодня нові порядки уводить (Панас Мирний);

Канцлер Піпер скривився, ніби цитрину вкусив, і шепнув по-шведськи до Гілленкрока: – Його милість уводить оригінальні звичаї (Б. Лепкий);

Влада вводила у місті військове становище (О. Іваненко).

5. кого, що. Приводити до якогось стану.

Лише одно викликувало в ній зміну, вводило її у зворушення та розгоряло її хмурі очі (О. Кобилянська);

– Не вводь мене, чуєш, у злість, краще вернись і їдь, кудою належиться (У. Самчук);

Молитва заспокоєння вводить у четверту обитель. Душа вже нічого не дає, вона тільки отримує (П. Загребельний).

(1) Вво́дити / ввести́ в бій – поповнювати новими силами частини війська, армії, що ведуть бої, воюють.

Під час битви з турками-сельджуками за Судак мешканці міста ввели у бій піхоту та кінноту, але зазнали поразки у відкритому бою (з наук.-попул. літ.);

(2) Вво́дити / ввести́ в ді́ю (в експлуата́цію) – робити що-небудь діючим, використовуваним.

Не дозволяється вводити в експлуатацію об'єкти без підпису акта представниками органів державного нагляду (з мови документів).

△ (3) Вво́дити / ввести́ в о́біг (в оборо́т) – робити що-небудь обіговим, оборотним, здатним перебувати в обігу, в обороті.

Національний банк України вводить в обіг пам'ятні монети “Українська писанка” номіналом 20 і 5 гривень (з газ.);

(4) Вво́дити / ввести́ у володі́ння (рідко у посіда́ння), юр. – передавати у власність кому-небудь майно, спадщину і т. ін., підтвердивши право на володіння ними відповідним юридичним актом.

Землю присудили уніатам. Прибув до нас возний ввести їх у посідання (З. Тулуб);

Відведена церкві земля відібрана поміщиком у своє користування, тому необхідно відібрати цю землю у нього і ввести священно- і церковнослужителів у володіння (з наук. літ.).

◇ (5) Вво́дити / ввести́ в гріх кого – спонукати кого-небудь учинити те, що суперечить Божим заповідям, моральним настановам.

І побудували жертовні пагірки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь переводити синів своїх та своїх дочок Молохові, чого їм не наказував Я й що не входило в серце Мені, щоб чинити ту гидоту, щоб уводити Юду у гріх (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Бодай на тебе трясця і болячка!.. як ти оце мене увів у гріх, що мушу лаятись з тобою до служби Божої (І. Нечуй-Левицький);

(6) Вво́дити / ввести́ в зако́н кого:

а) здійснювати обряд хрещення; хрестити.

– Хазяйка лежать, нічого не кажуть. Сьогодні уже баба питає: коли і як малу у закон увести? (Панас Мирний);

б) здійснювати обряд вінчання; вінчати.

Згідно з требником священик не повинен був уводити в закон молодих, якщо шлюб здійснювався з примусу батьків (із журн.);

(7) Вво́дити / ввести́ в курс чого – ознайомлювати кого-небудь із чимсь.

Кількома фразами він вводить нас в курс свого життя (М. Коцюбинський);

До Тимохи піде [Артем] зараз. З самого літа, після госпіталю домує. Хто, як не він, краще введе в курс вітробалчанських подій! (А. Головко);

(8) Вво́дити / ввести́ в несла́ву кого – поширювати плітки про кого-небудь, позбавляти когось доброго імені; знеславлювати, ганьбити.

– Що ви мене, як вороги, стережете, в неславу сироту вводите! (Марко Вовчок);

(9) Вво́дити / ввести́ в ома́ну (рідко в обма́н) кого:

а) навмисно неправильно інформувати; обдурювати.

– Ворога завжди треба вводити в оману (Л. Смілянський);

– Я просто дивуюся інженерові Синявіну. Вводить в оману і мене, і вас (Іван Ле);

б) справляти неправдиве враження, що не відповідає дійсності.

Довгі сиві вуса, що мальовничо спадали униз, завжди вводили в обман м'якого серцем любителя української старовини (Г. Хоткевич);

(10) Вво́дити / ввести́ в сла́ву кого:

а) знеславлювати.

[Наталка (співає):] Пошануйте сиротину і не вводьте в славу (І. Котляревський);

– Не вводьте надаремно мене, удову, в славу! – почала благати князя Тодозя (І. Нечуй-Левицький);

б) (рідко) прославляти.

Дійшло до того, що хто придума [придумає] найтяжчу муку, найлютішу смерть другому, – того вихваляють, того у славу вводять (Панас Мирний);

(11) Вво́дити / ввести́ в со́ром (у страм) кого – ставити кого-небудь у незручне становище; соромити.

[Чирва:] Куме. Не себе шкода, а вас. Перед народом у страм себе вводите. Три дні риєте землю, як кроти, а що знайшли? (І. Микитенко);

– Не бери, Гафіє, грошей, не вводь мене в сором! (М. Стельмах);

(12) Вво́дити / ввести́ у ві́ру (в хрест) – здійснювати обряд хрещення; хрестити.

Що йому тепер .. колюча нива, коли він панського сина у віру вводить, самому панові кумом стає (Панас Мирний);

[Василь:] А скільки треба заплатити попові за те, що в хрест уведе? (М. Кропивницький);

(13) Вво́дити в споку́су кого – підштовхувати, спонукати кого-небудь до грішних, аморальних учинків або до чогось забороненого.

Господь застерігає нас, щоб ми не вводили у спокусу своїх ближніх (з рел.-церк. літ.).