вводити

Заводити; (до гурту) приймати; (в обіг) пускати; (у гріх) доводити до чого; (у вену) МЕД. вливати; (порядки) запроваджувати, впроваджувати; ІД. (у хрест) хрестити, (в неславу) знеславлювати, (в оману) перти тумана в очі, (в сором) соромити, (в таємниці) ЗАП. втаємничувати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вводити — вво́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вводити — див. уводити Словник церковно-обрядової термінології
  3. вводити — [ўводиетие] = уводити -оджу, -диеш; нак. ўвод', ўвод'теи Орфоепічний словник української мови
  4. вводити — (уводити), -джу, -диш, недок., ввести (увести), введу, введеш, наказ. сп. вводь; док., перех. 1》 Ведучи, супроводжуючи, примушувати або допомагати зайти куди-небудь, в межі чогось. || Долучати до чого-небудь, робити учасником чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вводити — 1. запроваджувати, запровадити, позапроваждувати, установлювати, установити, повстановлювати, див. організувати, раціоналізувати 2. це до хати Словник чужослів Павло Штепа
  6. вводити — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), джу, диш, недок., ВВЕСТИ́ (УВЕСТИ́), введу́, введе́ш; наказ. сп. вводь; док. 1. кого, що. Ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось. Словник української мови у 20 томах
  7. вводити — вво́дити / ввести́ в курс чого. Ознайомлювати кого-небудь з чимсь. Кількома фразами він вводить нас в курс свого життя (М. Коцюбинський); До Тимохи піде (Артем) зараз. З самого літа, після госпіталю, домує. Хто, як не він, краще введе в курс вітробалчанських подій! (А. Головко). Фразеологічний словник української мови
  8. вводити — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ рідше. — Док.: ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити. Словник синонімів української мови
  9. вводити — Вво́дити, вво́джу, вво́диш, -дять; вводь, вво́дьмо, вво́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вводити — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), джу, диш, недок., ВВЕСТИ́ (УВЕСТИ́), введу́, введе́ш, наказ, сп. вводь; док., перех. 1. Ведучи, супроводжуючи, примушувати або допомагати зайти куди-небудь, в межі чогось. Одчиняються двері, і сторожа вводить скованого Руфіна (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах