1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вводити

вво́дити

(уводити), -джу, -диш, недок., ввести (увести), введу, введеш, наказ. сп. вводь; док., перех.

1》 Ведучи, супроводжуючи, примушувати або допомагати зайти куди-небудь, в межі чогось.

|| Долучати до чого-небудь, робити учасником чогось.

|| Включати, приймати до складу чого-небудь.

|| тех. Вставляти, вганяти всередину чогось.

|| мед. Впускати, вливати що-небудь у тканини чи порожнини організму. Вводити в дію.

Вводити у володіння юр. — передавати у власність майно, спадщину і т. ін., ствердивши право на володіння відповідним юридичним актом.

Вводити у віру (в хрест) — здійснювати обряд хрещення; хрестити.

Вводити в гріх — спонукати когось на гріх.

Вводити в закон — а) здійснювати обряд хрещення; хрестити; б) вінчати.

Вводити в оману — навмисно неправильно інформувати; обдурювати.

2》 Включати в що-небудь.

|| Додавати до складу чогось.

3》 Ознайомлювати з чим-небудь.

Вводити в курс чого — ознайомлювати з чим-небудь.

4》 Запроваджувати що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вводити — вво́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вводити — Заводити; (до гурту) приймати; (в обіг) пускати; (у гріх) доводити до чого; (у вену) МЕД. вливати; (порядки) запроваджувати, впроваджувати; ІД. (у хрест) хрестити, (в неславу) знеславлювати, (в оману) перти тумана в очі, (в сором) соромити, (в таємниці) ЗАП. втаємничувати. Словник синонімів Караванського
  3. вводити — див. уводити Словник церковно-обрядової термінології
  4. вводити — [ўводиетие] = уводити -оджу, -диеш; нак. ўвод', ўвод'теи Орфоепічний словник української мови
  5. вводити — 1. запроваджувати, запровадити, позапроваждувати, установлювати, установити, повстановлювати, див. організувати, раціоналізувати 2. це до хати Словник чужослів Павло Штепа
  6. вводити — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), джу, диш, недок., ВВЕСТИ́ (УВЕСТИ́), введу́, введе́ш; наказ. сп. вводь; док. 1. кого, що. Ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось. Словник української мови у 20 томах
  7. вводити — вво́дити / ввести́ в курс чого. Ознайомлювати кого-небудь з чимсь. Кількома фразами він вводить нас в курс свого життя (М. Коцюбинський); До Тимохи піде (Артем) зараз. З самого літа, після госпіталю, домує. Хто, як не він, краще введе в курс вітробалчанських подій! (А. Головко). Фразеологічний словник української мови
  8. вводити — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ рідше. — Док.: ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити. Словник синонімів української мови
  9. вводити — Вво́дити, вво́джу, вво́диш, -дять; вводь, вво́дьмо, вво́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вводити — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), джу, диш, недок., ВВЕСТИ́ (УВЕСТИ́), введу́, введе́ш, наказ, сп. вводь; док., перех. 1. Ведучи, супроводжуючи, примушувати або допомагати зайти куди-небудь, в межі чогось. Одчиняються двері, і сторожа вводить скованого Руфіна (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах