велитель
ВЕЛИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн.
1. (з великої літери). Бог.
Перш, ніж покласти ношу, Велитель наснажує людину силою (з рел.-церк. літ.);
Якщо Бог – справжній Велитель, тоді людина, створена за Його образом і подобою, також повинна бути повелителем усього, що відбувається на Землі (з рел.-церк. літ.).
2. Той, хто має необмежене право наказувати, веліти комусь, керувати ким-, чим-небудь.
Омар знав всесильних світу цього, та зустрічав серед них лише грубу запальність, .. темну жорстокість. Велителя, який сумнівається, ще не доводилося бачити (Р. Іваничук);
* У порівн. Прийшов... Командує, немов громів велитель (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- велитель — вели́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- велитель — -я, ч., книжн. Особа, що користується необмеженим правом наказувати, веліти комусь, керувати ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- велитель — Наказодавець, наказувач., див. автократ, диктатор Словник чужослів Павло Штепа
- велитель — ВОЛО́ДА́Р (той, хто має владу над кимсь, чимсь), ВЕЛИ́ТЕЛЬ, ПАН, ХАЗЯ́ЇН, ГОСПО́ДАР. Будь-який твір володаря дум простого народу — Тараса Шевченка міг збудити людську душу, розбурхати почуття (А. Іщук); Прийшов... Командує, немов громів велитель (М. Словник синонімів української мови
- велитель — ВЕЛИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Особа, що користується необмеженим правом наказувати, веліти комусь, керувати ким-, чим-небудь. Прийшов… Командує, немов громів велитель (Рильський, Вибр., 1937, 128). Словник української мови в 11 томах