велитель

Значення в інших словниках

1. велитель — вели́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. велитель — -я, ч., книжн. Особа, що користується необмеженим правом наказувати, веліти комусь, керувати ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. велитель — Наказодавець, наказувач., див. автократ, диктатор Словник чужослів Павло Штепа
4. велитель — ВЕЛИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. 1. (з великої літери). Бог. Перш, ніж покласти ношу, Велитель наснажує людину силою (з рел.-церк. літ.); Якщо Бог – справжній Велитель, тоді людина, створена за Його образом і подобою, також повинна бути повелителем усього... Словник української мови у 20 томах
5. велитель — ВОЛО́ДА́Р (той, хто має владу над кимсь, чимсь), ВЕЛИ́ТЕЛЬ, ПАН, ХАЗЯ́ЇН, ГОСПО́ДАР. Будь-який твір володаря дум простого народу — Тараса Шевченка міг збудити людську душу, розбурхати почуття (А. Іщук); Прийшов... Командує, немов громів велитель (М. Словник синонімів української мови