верх

ВЕРХ, ч.

1. род. у. Горішня, найвища частина чого-небудь; вершина; протилежне низ.

Гей, у лісі, в лісі Стоять два дубочки, Гей схилилися верхи докупочки (з народної пісні);

Загриміло, ударило так, наче розкололися всі найбільші карпатські верхи (А. Турчинська);

Сонце над самим обрієм виглянуло.., осяяло верхи кручі й обличчя обох будівничих (Л. Смілянський);

Синьо мигнула блискавиця, грім пішов верхом (Ю. Мушкетик);

// Поверхня землі, якої-небудь рідини і т. ін.

Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость (О. Стороженко);

Рибка .. завмерла, підвівши червоні плавники під самий верх води, і зникла в глибині (М. Стельмах).

2. род. а́. Навіс, дах екіпажа, автомобіля і т. ін.

Брезентовий верх кабіни [автомашини] хлопав на вітрі, а в кузові, коли сів на дно, пахло теплим борошном (Григір Тютюнник);

Обганяючи бронетранспортери і тягачі, вперед вирвався газик з брезентовим верхом, схожий на наш колгоспівський, на якому їздив голова... (В. Нестайко);

Відкритий веломобіль з плівковим верхом може мати масу не більше 10 кг (з наук.-попул. літ.).

3. род. а́. Купол, баня.

Лебедиця .. зникла десь в срібному тумані, між золотими верхами пишного палацу (І. Нечуй-Левицький);

Ліворуч виглядає верх церкви (Ю. Яновський);

// Покрівля на хаті, будинку і т. ін.; дах.

[Дудар:] Ні, я добре спав. У клуні. Верх продраний, зорі (І. Микитенко);

– Верх на кошарі зірвало... вівці в степ утекли (В. Логвиненко).

4. род. а́. Димохід на хаті, будинку і т. ін.; димар.

Високі стовпи диму вилітали з верхів у небо (Панас Мирний);

Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха (І. Нечуй-Левицький).

5. род. у. Зовнішня сторона одягу, який має підкладку, а також матеріал для цієї сторони.

Стара Люборацька раз зібралась до міста: треба було Орисі .. верх набрати (А. Свидницький);

// род. а́. Верхня, зовнішня сторона шапки, взуття, зроблена звичайно з якогось іншого матеріалу.

Левко, таки сам, гарний та бравий: .. шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Г. Квітка-Основ'яненко);

За рогом будинку зникла Сашкова постать у шапці з сукняним верхом (О. Донченко).

6. тільки мн. верхи́, і́в, перен., розм. Вищі, керівні кола суспільства, класу, організації і т. ін.

Вiн має продемонструвати себе перед розумними, але гострими очима секретаря Кричеєва i взагалi партiйними верхами (Б. Антоненко-Давидович);

Накличуть лихо на будівництво .. Чи ви хоч повідомляєте верхи про це? (Іван Ле);

Це, здається, 1915 рік, і кожна розроблена у верхах бойова операція має відчутний присмак авантюризму та безпорадності (Ю. Андрухович).

7. род. у. Високі звуки, ноти (звичайно у співі).

Тремтливим, трохи надтріснутим, фальцетивним [фальцетним] на верхах тенорком він проспівав уступ (Ю. Смолич);

Голоси звалися в партитурі “низ” та “верх” (з навч. літ.);

Сильний голос співачки з чудовими верхами ллється вільно і красиво (з газ.).

8. род. у, тільки одн., чого. Вищий ступінь чого-небудь.

Чому здрібнів дух у мужчин, хоч йому подають широку науку змалку аж до пізнього віку? Чому стає плиткий, поганий, самолюбний, задоволений із себе так, якби осягнув уже найвищий верх досконалості? (О. Кобилянська);

І так дійшов він [турецький народ] до верху своєї сили за Сулеймана Великого, Селімового сина, коли полки його, йдучи горі Дунаєм, дійшли в саме серце Європи (О. Назарук).

9. род. у, тільки одн., перен., розм. Перевага у чому-небудь.

Я тут же витяг з кишені великий складаний ніж .. і заходився різати лозу. Кукурузо покірно допомагав мені, незаперечне [незаперечно] визнаючи в цій справі мій верх (В. Нестайко).

10. у знач. прийм., з род. в., діал. Уживається на позначення кого-, чого-небудь, над якими або на поверхні яких відбувається дія.

Знать, з давніх-давен ніхто не ткнув її [сіль], бо насіло верх неї густо диму й порохів (І. Франко);

Одні виносили дошки.., другі відбирали та подавали їх дальше, треті складали їх одних верх других (О. Кобилянська);

Княжа глянуло бистро за голосом, прихилилося й метнуло яблуком зі щирих сил верх тину, оповитого винною лозою (К. Гриневичева).

(1) Під верх – для верхової їзди.

Об'їжджав він під верх коней і був такий сміливий, що нічогісінько на світі не боявся (О. Стороженко).

◇ Бра́ти / взя́ти верх (го́ру) див. бра́ти;

Вести́ верх див. вести́;

(2) З ве́рхом:

а) з надлишком, вище країв якоїсь тари.

– А в мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська: вісім з верхом (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Федоре! Я вам ще набавлю мішечок бараболі. З верхом наберу... (О. Ковінька);

б) набагато більше.

І те, що взяв собі Коста Хетагуров у душу свою творчу від революціонерів, від діячів, від простих, чесних і трудолюбних людей свого часу, – він з верхом повернув їм і їх [їхнім] нащадкам у вигляді самоцвітів осетинської літератури (П. Тичина);

Ма́ти [свій] верх див. ма́ти²;

На́ша [верх] бере́ / взяла́ див. наш;

(3) Наш верх є (бу́де) – ми перемагаємо, маємо перевагу в чому-небудь.

На першому листку так писано, а ось перевернемо на другий, що то там прочитаємо. Може, й наш верх буде (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Держіться, як будемо разом стояти, наш буде верх (М. Коцюбинський);

Скака́ти (іти́) по верха́х див. скака́ти;

(4) Че́рез верх:

а) дуже повний; заповнений до краю або вище країв.

Випив дві неповних, а третю через верх (прислів'я);

б) надміру, занадто.

Ми розказуємо про Левка та про Ївгу, а меж них не мішаємося, щоб часом чого через верх не перебрехати (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вихопилося в нього через верх самолюбство і заступило людей (С. Чорнобривець);

в) (зі сл. слухати, рідко) не зважаючи на що-небудь сказане, не враховуючи його.

Як батько казав: “не важся за його [нього] йти”, то я слухала його через верх (Ганна Барвінок).