верх

бра́ти / взя́ти верх (го́ру) над ким—чим і без додатка. 1. Виявлятися сильнішим від кого-, чого-небудь; переважати когось, щось. Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони просто впали (М. Коцюбинський); Вивчення космосу супроводжувалося найжорстокішою боротьбою науки з мракобіссям, неуцтвом і шахрайством, в якій часто брали гору хибні, містичні уявлення (З журналу); Писав (Олекса) їй листи, але Надія мовчала. Видно з усього, що гординя взяла верх над її коханням (І. Цюпа); // без додатка. Виділятися серед чого-небудь. А серед нарізних покликів молдуван співучий голос пана писаря бере гору над затихаючою бурею (М. Коцюбинський); // Виявлятися на повну силу. Здоров’я почало брати гору, наповняло, як вода колодязь, і губи зачервоніли, і очі заграли (П. Куліш). 2. Перемагати, переборювати, долати кого-, що-небудь. Чайчиха вгледіла хлопця, коли він уже вискочив за ворота, з реготом відбиваючись від братів, які почали брати верх над ним (М. Стельмах); (Микита:) Так ні, не буде цього, ніколи не буде, щоб Семен взяв верх наді мною (М. Кропивницький); Ні, таки наші взяли гору, таки ми попереду… Ті вже далеко лишилися, спиняють коні… (М. Коцюбинський); // Здобувати перемогу, першість у змаганні; вигравати. Баскетбол. У Свердловську динамівці Тбілісі взяли гору над місцевим “Уралмашем” (З газети); // Підкоряти своїй волі, розпоряджатися, керувати ким-, чим-небудь; верховодити. — Хіба ми за людей гірші? Уже порішили (поділити землю). Невдоволені були, але верх брали Гуща та Прокіп (М. Коцюбинський); Розпустилися (думки) так, що не приберу способу, як їх докупи позбирати, та над ними гору взяти (Панас Мирний).

ма́ти верх над ким — чим, рідше в чому. Бути головним у чомусь; керувати. Щоб на Крутогорі хтось верх мав над ними або хтось прогнав їх звідси,— та ви що, з кого смієтесь? (М. Ю. Тарновський). ма́ти свій верх. Невістка уміє цілковито задобрити воркотливу свекруху, бажаючи мати у всім і все свій верх у хаті (І. Франко).

на́ша (верх) бере́ / взяла́. Ми перемагаємо. До війська обернувся (Еней) .. І річ таку їм уджиґнув: “Козацтво! Рицарі! Трояни! Храбруйте! Наша, бач, бере (І. Котляревський); — То що? Фронт тримаємо міцно? Наша бере? — Не зовсім,— відповів похмуро Ваденін (Г. Коцюба); (Герцог:) О, наче впала з пліч у нас гора! Ха-ха! Так, значить, наша верх взяла! (Є. Кротевич).

скака́ти по верха́х. Глибоко не вникати, не торкатися суті чого-небудь (у розмові, виступах і т. ін.). І все то не по верхах скаче (Проценко), а розумним словом глибоко гвоздить (Панас Мирний).

че́рез верх. 1. Заповнений до краю або вище країв; дуже повний. Випив дві неповних, а третю через верх (Укр.. присл..). 2. Надміру, занадто. Ми розказуємо про Левка та про Ївгу, а меж (між) них не мішаємося, щоб часом чого через верх не перебрехати (Г. Квітка-Основ’яненко); Вихопилося в нього через верх самолюбство і заступило людей (С. Чорнобривець).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верх — Верх (21, 439) – “вершина гори”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. верх — (найвища частина чогось) вершина, вершок, верхівка; верхів'я, (гірського пасма) гребінь, розм.: верховина, маківка, (гострий вершечок гори) пік; (дерев) верхів'я. Словник синонімів Полюги
  3. верх — верх 1 іменник чоловічого роду верхня частина чогось * Але: два, три, чотири ве́рхи верх 2 іменник чоловічого роду дах; димар; у шапці верх 3 прийменник поверх, зверху незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  4. верх — Верх, прийм. На. Самсонюк вхопив плащ, прикрив ним книжки, а сам сів верх них з наміром не встати (Галіп, 31). Українська літературна мова на Буковині
  5. верх — Вершина, ВЕРХОВИНА; (щастя) вінець; (над чим) перевага; (домівки) покрівля, дах, (церкви) баня; (кожуха) покриття; Д. димар; вершок, вершечок. Словник синонімів Караванського
  6. верх — -у, ч. 1》 Верхня, найвища частина чого-небудь; вершина. || Поверхня землі, якої-небудь рідини і т. ін. 2》 кого, перен. Перевага в чому-небудь. Брати верх. 3》 Купол, баня. || Покрівля на хаті, будинку і т. ін.; дах. 4》 Димохід на хаті, будинку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. верх — ВЕРХ, ч. 1. род. у. Горішня, найвища частина чого-небудь; вершина; протилежне низ. Гей, у лісі, в лісі Стоять два дубочки, Гей схилилися верхи докупочки (з народної пісні); Загриміло, ударило так, наче розкололися всі найбільші карпатські верхи (А. Словник української мови у 20 томах
  8. верх — Аби моє зверха було. Про такого, що все хоче бути перший у всім. Хто зверху, того й б'ють. Хто кривдить слабшого, проти того опінія загалу. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. верх — див. вершина; вінця; димар Словник синонімів Вусика
  10. верх — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  11. верх — Верх, ве́рху, ве́рхові, на верху́ і на ве́рсі; верхи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. верх — ВЕРХ, у, ч. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь; вершина. Гей, у лісі, в лісі Стоять два дубочки, Гей схилилися верхи докупочки (Укр.. лір. пісні, 1958, 215); Сонце над самим обрієм виглянуло.., осяяло верхи кручі й обличчя обох будівничих (Сміл. Словник української мови в 11 томах
  13. верх — (ст.слов., лит.) Вінчання споруди чіткою формою. Архітектура і монументальне мистецтво
  14. верх — Верх, -ху м. 1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. з верху до споду. Съ верху до низу. на версі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. Словник української мови Грінченка