верх

ВЕРХ, у, ч.

1. Верхня, найвища частина чого-небудь; вершина.

Гей, у лісі, в лісі Стоять два дубочки, Гей схилилися верхи докупочки (Укр.. лір. пісні, 1958, 215);

Сонце над самим обрієм виглянуло.., осяяло верхи кручі й обличчя обох будівничих (Сміл., Крила, 1954, 67);

Загриміло, ударило так, наче розкололися всі найбільші карпатські верхи (Турч., Зорі.., 1950, 7);

// Поверхня землі, якої-небудь рідини і т. ін.

Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость (Стор., І, 1957, 60);

Рибка.. завмерла, підвівши червоні плавники під самий верх води, і зникла в глибині (Стельмах, Хліб.., 1959, 108).

2. кого, перен. Перевага в чому-небудь.

На першому листку так писано, а ось перевернемо на другий, що то там прочитаємо. Може, й наш верх буде (Кв.-Осн., II, 1956, 220);

— Держіться, як будемо разом стояти, наш буде верх (Коцюб., II, 1955, 60).

◊ Бра́ти (взя́ти) верх — одержувати перевагу в чомусь над ким— або чим-небудь; перемагати.

[Микита:] Так ні, не буде цього, ніколи не буде, щоб Семен.. взяв верх наді мною (Кроп., І, 1958, 99);

Юність завжди відзначається тим, що в неї світлі думки беруть верх над чорними (Вільде, Пов. і опов., 1949, 14).

3. Купол, баня.

Лебедиця.. зникла десь в срібному тумані, між золотими верхами пишного палацу (Н.-Лев., III, 1956, 291);

Ліворуч виглядає верх церкви (Ю. Янов., IV, 1959, 10);

// Покрівля на хаті, будинку і т. ін.; дах.

[Дудар:] Ні, я добре спав. У клуні. Верх продраний, зорі (Мик., І, 1957, 49);

— Верх на кошарі зірвало… вівці в степ утекли (Логв., Літа.., 1960, 164).

4. Димохід на хаті, будинку і т. ін.; димар.

Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха́ (Н.-Лев., III, 1956, 257);

Високі стовпи диму вилітали з верхів у небо (Мирний, II, 1954, 203).

5. Зовнішня сторона одягу, який має підкладку, а також матеріал для цієї сторони.

Стара Люборацька раз зібралась до міста: треба було Орисі.. верх набрати (Свидн., Люборацькі, 1955, 126);

// Верхня, зовнішня сторона шапки, зроблена звичайно з якогось матеріалу, а не з хутра.

Левко, таки сам, гарний та бравий: ..шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Кв.-Осн., II, 1956, 303);

За рогом будинку зникла Сашкова постать у шапці з сукняним верхом (Донч., II, 1956, 397).

6. тільки мн. верхи́, і́в, перен., розм. Керівна, найбільш впливова частина суспільства, класу, організації і т. ін.

Здебільшого для революції недосить того, щоб низи не хотіли жити, як раніше. Для неї потрібно ще, щоб верхи не могли хазяйнувати і управляти.. (Ленін, 19, 1950, 188);

Накличуть лихо на будівництво.. Чи ви хоч повідомляєте верхи про це? (Ле, Міжгір’я, 1953, 172).

7. Високі звуки, ноти (звичайно у співові).

Голоси., звалися.. в партитурі низ та верх (Іст. укр. музики, 1922, 130);

Тремтливим, трохи надтріснутим, фальцетивним на верхах тенорком він проспівав уступ (Смолич, II, 1958, 38);

Сильний голос співачки з чудовими верхами ллється вільно і красиво (Рад. Укр., 14.І 1959, 3).

8. у знач. прийм., діал. Поверх, зверху.

Знать, з давніх давен ніхто не ткнув її [сіль], бо насіло верх неї густо диму й порохів (Фр., XIII, 1954, 58);

Одні виносили дошки.., другі відбирали та подавали їх дальше, треті складали їх одних верх других (Коб., І, 1956, 461).

◊ З верхо́м — вище країв посудини або іншої тари, з надлишком (про що-небудь насипане, набране).

А в мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська: вісім з верхом (Кв.-Осн., II, 1956, 10);

— Федоре! Я вам ще набавлю мішечок бараболі. З верхом наберу… (Ковінька, Кутя.., 1960, 9);

Під верх — під сідло, для їзди верхи (про коня).

Об’їжджав він під верх коней і був такий сміливий, що нічогісінько на світі не боявся (Стор., І, 1957, 202);

Скака́ти по верха́х — розповідати, міркувати про щось поверхово, не грунтовно.

— І все то не по верхах скаче, а розумним словом глибоко гвоздить (Мирний, III, 1954, 190);

Слу́хати через верх — слухати неуважно, не задумуючись, не вникаючи в сказане; нехтувати чимось.

Як батько казав: "не важся за його йти", то я слухала його через верх (Барв., Опов.., 1902, 258);

Через верх — в дуже великій кількості; багато, надмірно.

Вихопилося в нього через верх самолюбство і заступило людей (Чорн., Потік.., 1956, 315).